Синмін лається собі під ніс. Джісон має подякувати, що він вбив його лише на словах. У нього вже був складений звіт по фінансах, а тепер треба вписувати туди витрати на новий фотоапарат, які не передбачались у цьому місяці. Кім лише рахує ці гроші, а не друкує їх. І він вирахує вартість з зарплати Хана, якщо той дотягне до неї. Синмін роздратовано пихтить, переробляючи табличку, але до його кабінету залітає Чан, збиваючи з роботи.
– Синмін, форс-мажор, терміново, ти повинен зустрітися з замовниками
– Чому не ти?
– Бо у мене вже є зустріч. Чонін переплутав і поставив на один день. Будь ласка, Синмін, вони вже приїхали
– А я знав, що від нього будуть проблеми. Добре, зараз прийду. Будеш винен
– Дякую, – Бан видихає з полегшенням і біжить до клієнтів
Кім проклинає Чоніна, ще досі Джісона, цих замовників і увесь світ загалом. Ще трошки і він точно зірветься. Злість проникає у кожну клітину його тіла, руки починають тремтіти від бажання вдарити цих людей в лице. Вони виявились, на рідкість, вибагливими, аж занадто. Колір їм на півтону темніше, рукава рівно такої довжини до міліметру, використовувати лише конкретні матеріали і ніякі інакші. Це взагалі не його турботи, не він буде це шити. Якого біса він вислуховує це? Раптово придушити захотілось Хьонджіна. Це через нього і його дурну голову, що не може вивчити англійську. Хіба не можна знайти такого ж вправного, але ще й розумного дизайнера? Хван сам має говорити з ними, а не Синмін.
По мірі того, як всередині Кіма наростала лють, усі намагалися сховатися у своїх кабінетах, уникаючи морозний запах м’яти і безпосередньо його власника. Лише один Хьонджін ширше відчинив двері, ніби в запрошенні.
– Ось, – Синмін кидає папку йому на стіл. – Я цілу годину вислуховував і перекладав те, що вимагають від тебе. Тому, якщо ти зробиш щось з цього не так, як вони хочуть, і мені знову доведеться бачити їх, то я сам розпорю і зшию тебе по частинках
– Гаразд, дякую. І раз ти вже тут, я хотів запитати, чи будуть у нас гроші на нові матеріали, бо я придумав декілька дизайнів і…
Можливо, якби Хван запитав це в інший день, то Кім просто б огризнувся, як і зазвичай, але зараз йому зриває дах, він і так тримався занадто довго для сьогодні.

ВИ ЧИТАЄТЕ
Аромати долі
FanfictionЧонін підвисає на кілька секунд, роздивляючись чоловіка у класичному костюмі. Сорочка, що ідеально облягає груди. Закочені рукава, що відкривають вигляд на руки з виступаючими венами. Здається, від нього пахне чимось солодким, але уловити складно. О...