Атмосфера звужує кола свої,
А Земля вже давно не жива.
З неба падають кислотні дощі,
Закривають очі на вбивства жорсткі.
Кільця Сатурна тріщать пополам,
А це значить, зруйнований храм.
Час застигне на вік,
Комети влаштують потік,
Погубивши Всесвіт наш навік.
18.10.24
ВИ ЧИТАЄТЕ
Зникаючий світ
PoetryПланети кружляють у своєму танці, В безмовній гармонії, У нескінченнім альянсі...
