Зникаючий світ

3

Сни збуваються поволі,
А я по трохи помираю,
Від любові...

Щось змінити ми не в змозі,
Та не дивно це,
Ми чахнемо з тобою.

Навік настала ніч,
А я вже звикла.
Та досі дивно, що ти ще поруч,
Щось розповідаєш про минулі дні тривожні.

Я стараюсь, намагаюсь вимовити хоть слово,
Та де там, сил давно немає,
Їх вкрали зорі.

Очі яскраві, безтурботні гаснуть у безодні.
А безодня – це наступний день.

Коли настане час, ми взлетемо,
До місяця,
До сонця,
До нового світу.

Всесвіт люб'язно загорнить мене у липкій атмосфері.
Можливо, ти заплачеш.
Наповниш сльози озера.

Можливо, мені вже до цього не буде діла,
Я розчинюсь, вибухну як зірка.

30.11.24