З того вечора Коля та Лія майже не приховували своїх почуттів, і їхня нова «романтична дружба» стала для всієї компанії джерелом радісних жартів. Вова був першим, хто підкреслив, що він завжди буде на стороні сестри, а тому «Коля тепер має заслужити його повну довіру». Всі розуміли, що це жарти, але саме ця їхня незмінна підтримка робила дружбу міцнішою і світлішою.
Незабаром настала весна — час, коли наставав випускний, до якого всі готувалися з величезним хвилюванням. Лія, Коля і Вова вирішили, що випускний стане їхнім спільним святом. Вони вирішили допомогти з підготовкою свята для школи і зробити його найкращим, щоб усі запам'ятали його надовго. Коля і Вова взялися за організацію музики та вибір найкращих треків для танців, а Лія взяла на себе декор — вона хотіла, щоб зал виглядав як казковий ліс з мільйонами вогників.
Нарешті настав вечір випускного, і все виглядало приголомшливо: зал був залитий теплим світлом, в повітрі витала атмосфера справжньої казки. Коля з Вовою разом з іншими хлопцями в чорних костюмах виглядали як справжні джентльмени, а Лія, у світлій сукні, виглядала так, що Коля не міг відвести від неї погляду.
Йой! Нажаль, це зображення не відповідає нашим правилам. Щоб продовжити публікацію, будь ласка, видаліть його або завантажте інше.
Після випускного їхня компанія здавалася нерозлучною, але з початком університетського життя все почало змінюватися. Коля вступив до спортивного університету і тепер тренувався ще більше, майже кожного дня. Лія навчалася на архітектора, занурюючись у проекти, які відбирали увесь вільний час. Вова теж займався своєю справою, зосереджуючись на медичному факультеті, де вимоги були неймовірно високими. Спочатку вони обіцяли одне одному бачитися щотижня, але поступово ці зустрічі ставали все рідшими.
Одного вечора Коля та Лія, після тривалого періоду навчання і тренувань, все ж знайшли час зустрітися. Коля запропонував піти на матч, але Лія, втомлена після чергового довгого дня у майстерні, сказала, що хотіла би просто посидіти в затишному кафе. Коля, трохи розчарований, сказав:
— Ліє, ти ж знала, що я дуже чекав цього матчу. Чому не можеш просто піти зі мною?
— А чому ти не можеш зрозуміти, що я хочу відпочити? — відповіла Лія, починаючи дратуватися. — Я теж зайнята, і моє навчання забирає не менше сил, ніж твоє тренування.
— Ну, але ж ти обіцяла! — наполягав Коля. — Ми так рідко бачимося, і коли нарешті є час, ти відмовляєшся робити те, що важливо для мене.
Ця розмова загострилася, і вже за кілька хвилин вони обмінювалися докорами про те, як мало часу кожен з них виділяє на стосунки. Лія відчувала, що Коля не розуміє її проблем і вважає, що його тренування важливіші за її проекти. Коля ж думав, що Лія не хоче підтримувати його так, як він би хотів. Врешті-решт, розмова завершилася на емоційній ноті, і вони розійшлися, не домовившись про наступну зустріч.
Ця сварка вплинула й на Вову, який, дізнавшись про непорозуміння між сестрою і Колею, спробував поговорити з кожним з них окремо. Він бачив, як Лія переживала, але вперто трималася своєї думки, а Коля, хоч і хотів все виправити, також не знав, з чого почати. Тоді Вова зібрав їх обох на даху, де колись вони пообіцяли один одному завжди бути разом.
— Гаразд, хлопці, годі цих дитячих сварок, — сказав Вова, ставши між ними. — Ви ж любите один одного, так? Тоді чому не можете просто поговорити нормально?
— Але ж Коля думає тільки про себе! — почала Лія. — Він не розуміє, що я теж маю власні справи.
— А Лія взагалі не хоче підтримувати мене, коли я цього потребую, — буркнув Коля, хоча насправді був готовий її слухати.
Вова зітхнув, глянувши на них обох.
— Знаєте, у вас є дві речі, які можна зробити: або жити кожен своїм життям і забути все, або знайти компроміс. Якщо ви справді цінуєте один одного, як завжди казали, то час навчитися домовлятися.
Лія і Коля мовчки глянули один на одного. І тоді Лія зітхнула і сказала:
— Добре, можливо, я була несправедливою. Я дійсно могла б підтримати тебе, навіть коли дуже втомлена.
— А я міг би більше цікавитися твоїм життям і не ставити свої плани вище твоїх, — відповів Коля, вже трохи усміхаючись.
Вони обоє підійшли один до одного і обнялися, дякуючи Вові за те, що допоміг їм зрозуміти важливість взаємної підтримки. Відтоді їхні стосунки стали ще сильнішими: вони тепер знали, що справжня любов — це не лише романтика, але і готовність працювати над собою заради того, хто тобі небайдужий.
