— Але ж вона просто розтрачує свої таланти, — заперечив Вова. — Якби ти бачив, наскільки вона здатна, ти б теж хотів, щоб вона йшла далі.
— Я це бачу, — тихо відповів Коля. — Але вона обрала не те, що ти вважаєш "вище", а те, що робить її щасливою. І хіба не це найважливіше? Її робота не менш цінна, ніж твоя.
Вова задумався над словами Колі. Він завжди хотів, щоб Лія розкрила свій потенціал, але вперше серйозно подумав: чи справді він намагався допомогти їй знайти своє місце, чи просто нав'язував власне бачення?
Через кілька днів Вова сам прийшов до Лії. Він довго вибачався і нарешті щиро признався:
— Ліє, пробач, що не бачив, наскільки для тебе це важливо. Я просто... завжди хотів бути твоїм прикладом, і, мабуть, забув, що ти маєш свій шлях. Можеш розраховувати на мою підтримку, якщо ти цього хочеш.
Лія з полегшенням усміхнулася і обійняла брата. Їхні стосунки знову стали такими ж близькими, як і раніше. І хоча Вова все ще не розумів її вибір до кінця, він був готовий прийняти його — бо понад усе він цінував свою сестру і хотів бачити її щасливою
Після примирення між Лією та Вовою їхні стосунки стали навіть ближчими, ніж раніше. Вова тепер підтримував сестру в її виборі, хоч і не повністю його розумів. Він почав цікавитися її навчанням і навіть приходив на деякі з її тренувань, щоб побачити, як вона працює з іншими. Лія ж, у свою чергу, більше дізнавалася про медицину від брата і час від часу допомагала йому з організацією благодійних заходів для студентів-медиків.
Та одного дня Лія запросила Вову відвідати презентацію її першого великого проекту — спортивного табору для підлітків, де вона планувала займатися з дітьми фізичними вправами та навчати їх, як правильно доглядати за тілом і уникати травм. Спершу Вова був скептичним, але, вирішивши дати сестрі шанс, погодився прийти.
Коли Вова прийшов на презентацію і побачив, як Лія з натхненням розповідає про свій проект, його ставлення поступово змінилося. Лія підготувала захопливу презентацію, показуючи, наскільки важливими є знання про фізичне здоров'я для підлітків, особливо для тих, хто активно займається спортом. Вона ділилася своїми планами про лекції з профілактики травм і індивідуальні тренування, а в її голосі було стільки впевненості й захоплення, що Вова нарешті зрозумів, наскільки ця справа важлива для неї.
Після презентації Вова підійшов до Лії й мовчки обійняв її. Він більше не відчував потреби ставити під сумнів її вибір — сестра знайшла те, що робило її щасливою, і це було найголовнішим.
— Ліє, я пишаюся тобою, — тихо сказав він. — Ти неймовірна, і те, що ти робиш для цих дітей, дійсно змінить їхнє життя.
— Дякую, Вово, — відповіла Лія, зворушена підтримкою брата. — Я знаю, що тобі було важко це прийняти, але твої слова для мене багато означають.
З того дня Вова не тільки повністю підтримував Лію, але й часто приходив на її тренування, допомагаючи з медичною консультацією для її вихованців. Їхня співпраця переросла у щось більше — тепер вони стали не тільки братом і сестрою, а й справжніми партнерами в роботі, де кожен підтримував і доповнював іншого.
Так, з часом, вони об'єднали свої сили для того, щоб разом допомагати іншим. Їхня історія стала прикладом того, як важливо підтримувати один одного, навіть якщо інколи доводиться відпускати свої власні очікування і вірити в вибір рідної людини.
