Приречені на Любов.Приборкувачка Лабіринту.

Плантації

Приготувавши суп, фрайпан відпустив Алексу на відпочинок, так як до сніданку було ще пару годин вони упоралися швидше ніж потрібно було.
Алекса відправилась на пошуки ньюта, адже не знала на яку роботу їй йти далі.
Шукаючи ньюта вона бачила, що майже весь Глейд вже працював.
Вона не помітила і врізалась в хлопця.
-вибач я не хотіла,- підняв голову вона побачила хлопця блондина, з карими очима та ростом майже як ньют.
-та нічого, ти загубилась? Когось шукаєш?- запитав хлопець.
-так ти не знаєш де ньют?- запитала руда.
-а так звісно на плантаціях, тебе провести?- відповів, та запропонував свою допомогу хлопець.
-дякую, ні не потрібно,- відповіла вона і пішла в сторону плантацій, адже знала де вони знаходяться.
Прямуючи до плантацій вона помітила,що зараз на плантаціях було максимум людей 5. Серед них вона помітила світлу маківку ньюта.
-ньют,- позвала вона його, підходячи до нього.
Ньют випрямився в повний зріст.
-о Алексо ти вже приготувала сніданок?- запитав він.
-так, а що тепер мені робити?-запитала вона у свого куратора.
-гадаю, що зараз попрацюєш тут на плантаціях,-відповів плантатор.
-гаразд, що мені робити?-запитала руда.
-запитай у куратора, Зарта,- відповів він, указуючи на блондина в голубій футболці, який працював неподалік.
Алекса підійшла до хлопця.
-привіт, я Алекса, а ти Зарт я правильно зрозуміла?- запитала руда.
-а так, так я Зарт, алексо ти щось хотіла?- запитав він.
-так я проходжу зараз етапи всіх робіт, зараз я працюю тут, я хочу допомогти,- відповіла вона.
-гаразд, дивись біля ньюта є паростки помідорів, будь ласка полий їх, та вирви бурʼян.- сказав хлопець, і повернуся до своєї роботи.
-так зрозуміла,- відповіла Алекса і пішла роботи це завдання.
Алекса ретельно працювала під палючим сонцем. На подив в день було аномально жарка погода, а ось вечором було прохолодно. Отже повернемось до нашої роботи.
Алекса висмикувала бурʼян за бурʼяном, не пропускаючи ні одного. Ділянка з помідорами була не велика, але і не маленька. Тому за хвилин 25 Алекса впоралась з бурʼяном. Після чого підійшла до ньюта запитати де взяти води на полив рослин.
-ньют?- вона торкнулась плеча хлопця.
-да алексо?- запитав він.
-де взяти воду на полив рослин?-поставила запитання вона.
-дивись ось там стоять діжки з водою, тобі доведеться ходити до них,- сказав ньют показуючи на діжки з водою, що стояли в тіні дерева.
-гаразд, я зрозуміла,- тяжко зітхаючи руда пішла до діжок з водою.з собою взяла пусте відро.
Дійшовши до діжок, вона заходилась набирати воду в відро, як раптом її увагу привернуло своє відображення в воді.
Тай дійсно вона досі не знала як виглядає.поглянувши на гладку воду, вона почала роздивлятися своє відображення. Дівчина років 15-16, ярко вогняне волосся, уста кольору малини,білосніжна шкіра,але саме перше її зацікавило власні очі. Одне око було як безкрає небо, блакитне. А інше як густий ліс, зелене. Саме так в неї різний колір очей, що на диво здивувало її. Але часу роздивлятися себе не було, тому вона набрала відро води і пішла працювати.