Приречені на Любов.Приборкувачка Лабіринту.

Таємнича,записка?

Закінчивши роботу на плантаціях Алекса попрямувала до Ньюта.
- Алексо? Ти вже все зробила?- запитав хлопець, витираючи піт з обличчя.
-так, що тепер? На яку роботу мені йти далі?- запитала рудо волоса.
-зараз буде сніданок так, що піди до Фрайпана і допоможи йому роздавати порції,-ньют вставив лопату в землю, і підійшов до дівчини.
-добре, ньют а чому вузько окий побіг в той тунель?- прямо запитала дівчина указуючи на вхід в невідоме для неї, адже це запитання хвилювало її ще з самого ранку.
-зараз йди до Фрайпана, а на сніданку я все поясню,- відповів хлопець, було видно що він не хотів це розповідати, але прийдеться.
Алекса кивнула, і пішла до Фрая.
-і ще раз привіт Фрай,- з посмішкою промовила дівчина, згадуючи історію яку розповів їй Фрайпан.
- Ти прийшла допомогти? Якщо так то давай заходи за стійку,- весело сказав кухар.
Протягом 15 хвилин вони роздавали порції хлопцям.
На «кухню» зайшов ньют за своєю порцією.
- зазвичай у нас сніданок пізніше,- промовив він беручи тарілку овочевого супу в руки.
-Ну звісно, сьогодні ж мені допомагала Алекса тому і швидше,- як завжди посміхаючись промовив Фрайпан.
Закінчивши роздавати порції, кухарі взяли і собі по порції. Так як столів в них не було, вони сиділа спершись на колоди. Звісно не саме комфортне місце, але що є то є.
Алекса одразу попрямувала до колоди де сидів ньют, адже він мав її розповісти куди пішов Мінхо, тай більше вона тут нікого не знала.
-ньют,- сідаючи біля нього промовила дівчина.- я присяду?
-так звісно,- відповів хлопець.
-ти обіцяв розповісти куди пішов Мінхо, а і ще... в ночі я чула за стінами дивне виття,- вже щось підозрюючи сказала Алекса.
-гаразд я тобі все розповів... хоча Албі казав мовчати.на сам перед я скажу що весь цей Глейд знаходиться по середині велетенського лабіринту. Кожну ніч ці ворота закриваються,- вказуючи на ворота рукою розповідав ньют,- а кожен ранок відчиняються. Все не так просто як задається, в лабіринті живуть монстри. Їх ми називаємо Гріверами, можеш подумати, що це якась байка, але ні,саме в ночі виють вони.але в Глейді ми в безпеці. В день вони не виходять, тому Мінхо бігає в лабіринт, і шукає вихід.-розповів все Ньют.
-що за чорт... в  яку я жопу потрапила...?-не розуміючи запитала Алекса.
-всі ми потрапили сюди однаково, і всі нічого не памʼятаємо, крім імен звісно.- задумчиво сказав ньют.
-отже виходе з відси немає?- запитала з жахом Алекса.
-ми не знаємо, протягом 1 року Мінхо бігає в лабіринт майже кожен день, і нічого..-сумно відповів Ньют, адже йому як і всім хотілось вийти з цього жахливого місця.
-але надія є? Правильно?- намагалась підбадьорити вона ньюта.
-так є... зʼявилась...- якось неоднозначно відповів він.
-«зʼявилась»? Це як розуміти?- запитала Алекса.
-не важливо,- однотонно відповів Ньют.
-ні говори!- наполягала Алекса.
- можливо з твоєю появою, в Глейді все зміниться?- з надією запитав він.
Алекса не розуміючи на нього подивилась.
-не бери в голову, думки в слух,- сказав він посміхаючись.
Далі вони мовчки їли овочевий суп, іноді перекидаючись словами.
Після сніданку Алекса попросила в Ньюта якихось ягід для Рейна.
Ньют дав їй невелику але і не маленьку кількість малини, після чого дівчини відправилась до хижини Ньюта, де і повинен бути Рейн.
Підходячи до хижини вона помітила як рудий лис ніжитися під сонцем, лежачи на зеленій траві яка все ще змочена ранішньою росою.
-Рейн ходи сюди,- після чого лис одразу ж підбіг до своєї господарки.
Алекса протянула Рейнові малину, а лис в свою чергу обережно брав по одній ягоді, і коштував плоди.
Алекса погладила лиса по шиї, і помітила що з внутрішньої сторони нашийника щось є.
Вираз лиця Алекси змінився на зацікавлений.
Дівчина потягнулась до нашийники, як раптом її позвав Ньют адже час йти на проби.
Алекса погладила Рейна, та залишивши малину йому пішла до Ньюта.
Дійшовши до хлопця в них завʼязався діалог, але про те що вона помітила дівчина вирішила промовчати.
-так далі у нас проби в шамани,- почав  розповідати Ньют на, що дівчина хіхікнула.- згоден назва «шамани» не зовсім підходить для медиків.
-хах да, отже ходімо?- після чого вони двоє направились в недобудоване мед крило.