Приречені на Любов.Приборкувачка Лабіринту.

Джеф

Ньют і Алекса прийшли до мед крила.
З невеликої хижини вийшов темношкірий хлопець з чорнявим волоссям. Саме на цього хлопця Алекса наставила скальпель, в перший свій день прибуття.
Коли Джеф так звали мед брата, побачив Алексу він зблід.
-Ей джеф приймай шнурка на проби,- промовив Ньют,- а ти чого такий блідий?- запитав ньют побачивши його вираз обличчя.
-а так тебе Джеф звати... я Алекса,- згадуючи як погрожувала йому скальпелем промовила вона, адже в подробицях запамʼятала його.
-зачекайте секунд, я скальпелі заховаю,- на повному серйозі сказав Джеф, і пішов в хижину.
Ньют здивовано дивися то на Алексу, то на зачинені двері хижини.
-що я пропустив?- запитав пшенично волосий.
-ну я йому скальпелем погрожувала...- відповіла Алекса.
-ти? Скальпелем?- здивувався ньют.- якби це чув Мінхо...- сміючись сказав ньют.-залякала ти його дівчинко,- не переставав сміятися білобрисий.
-гей! ну досить вже ржати як ужалений,- дивлячись на нього як на дебіла, мовила Алекса.
Після чого двері хижини відчиняються, і звідти виходит Джеф.
-ну я цей...заховав все можете заходити,- промовив медик, після чого Алекса та ньют зайшли в  хижину так назвати «медпункт».
-отже роботи в медиків не дуже багато, зазвичай ми лише обробляємо і перемотуємо рани, а весь інший час ми розкладаєм трави та медикаменти, та звісно вчимо медицину по книгам які приїжджають разом із салагами.- розповідав Джеф.
-ну ви тут працюйте, а мені теж час працювати,- підморгнув Ньют, і побажавши удачі вийшов із хижини.
-кхм, вибач що погрожувала скальпелем,- вибачилась руда.
-та все гаразд, ніхто ж не постраждав, але на всякий випадок я тобі скальпеля більше в руки не дам,- трохи сміючись говорив Джеф.
Після чого вони почали працювати, Джеф показував в якому порядку розкладати медикаменти, а саме так: знеболювальне до знеболювальних, бинти до бинтів, але крім такого порядку потрібно було ще дивиться на термін придатності, те що має довший термін в самий кінець, те що має коротший термін на перед.
-ні, Алексо ось це краще покласти так,- поправляв та допомагав Джеф.
За час роботи ці двоє не погано потоваришували.
В хижину хтось постукав.
-Відчинено,- крикнув Джеф, і в кімнату зайшов один із будівельників, з руки стікала бордова кров.
-Знову?- запитав він тяжко зітхаючи, адже саме Алекс так звали цього будівельника, адже саме він постійно ранив руку допомагаючи іншим будівельникам, він був тутешнім незграбою.
-Алексо саме час тобі надати допомогу цьому незграбі,-сказав Джеф.
Алекса принесла бинт, та спирт для дезінфекції.
Будівельник сів на стілець, щоб було комфортніше обробити рану.
Спочатку Алекса витерла кров, яка набігла з рани, після чого з мочила вату спиртом. Вона обережно обробила доволі глибоку рану, яка розмістилась вздовж лівої руки.Обробивши рану вона перемотала її бинтом.
-Дякую,-промовив Алекс, і попрощавшись вийшов із мед крила.
-ти молодець Алексо!- сказав Джеф.- доречі як твоя нога?- запитав хлопчина, адже в день прибуття Алекси, їй в ногу кинули гостру річ, рана була не сильно серйозною але болючою.
-Іноді болить якщо робити різкі рухи, але так все добре,- посміхаючись відповіла Алекса.
-гаразд, нумо нам ще багато медикаментів потрібно розкласти,- з посмішкою сказав Джеф.