Фальшстарт: Друга життя

Розділ 9. Дама з кафе

Перші дні Марі після повернення додому, давалися їй важко. Вона не могла нормально сприймати домашню їжу і їй ставало погано від усього поспіль, не знала що одягти, так як звикла до однотонної білої піжами, в якій проводила безперервно дні, не турбуючись про зовнішній вигляд. Сильно плуталася в тому, як відповідати, коли її питали про щось, не пов'язане з лікуванням.

На прості здавалося б питання на кшталт «як справи?» Або «чуєш мене?» «як тебе звуть?», «що за колір?», вона просто впадала в миттєвий ступор і думала як треба відповісти так, щоб подумали правильно і не захотіли продовжити лікування або повернути назад туди, куди вона вже явно не хотіла. А ще, що можливо було серйознішим на тлі перелічених вище, це повна дезорієнтація в часі. Маріанн плуталася не тільки в годинах, а й цілих днях. Будь-якого дня тижня, вона могла подумати що це понеділок та навіть сперечатися з людьми про свою правоту, в той час, як дуже сильно помилялася.

У нову школу, куди перевелася з власної забаганки, вона теж пішла не в нормальний понеділок як годиться, а у свій власний, який пав на середу.

Вона максимально переконливо намагалася вдавати, що все добре, постійно посміхатися і бути доброю до всіх оточуючих. У перші дні в неї ще якось це все виходило, хоч удома вона неодноразово зривалася і шаленіла з цього приводу. Повторні питання кожен божий день про волосся, батьківщину, родичів дуже швидко розлютили дівчинку остаточно. Вона знову втратила самовладання, яке з такою працею відновлювала не один і навіть не два дні. І що ще гірше, навіть не встигнувши покинути клас, Маріанн одним єдиним словом, послала всіх однокласників кудись подалі та не дочекавшись останнього уроку, вчепилася у свій рюкзак, зірвалася з місця і вилетіла з класу, а потім і зовсім покинула територію школи, проігнорувавши вчителів, що кричать їй у слід в коридорі й охорону.

Вона була дуже зла. І те що в ній вирувало, було небезпечним насамперед саме для неї самої, адже під емоціями можна напартачити неабияк.

Хто знає куди вона попрямувала спочатку, але зрештою, опинилася в кріслі перукарського салону і сама до пуття того не усвідомлюючи повністю.

Зміна кольору та фарбування в чорненьку. Ось що хотіла здійснити її душа, поки голова твердила «ти пошкодуєш про це».

У салон Маріанн увійшла з відрослим волоссям по лікоть рудого кольору, а вийшла з каре і вже повноцінною брюнеткою.