Between the voice and the senses

sixth

Ранок наступного дня.
Дівчина прокинулась від сильного холоду, який віяв прямо їй у ноги. Вже коли вона більш-менш зрозуміла, що взагалі відбувається, Меліса впала в дикий шок. Дівчина згадала, що вчора до неї приїхав Довбик з алкоголем та квітами, а далі все... більше вона так і не змогла згадати.
Вирішивши вийти до вітальні, вона побачила Артема, який ще й досі спав на дивані. Перше про що подумала дівчина «Ну, що він одягнений, що я, це вже добре. Але що тут відбувалось?»
Вирішивши залишити хлопця далі дивитись свої сни, Левинська зайшла на кухню й побачила там те, що допомогло їй згадати усі вчорашні події: після того, як вони добряче випили вина, перейшли на віскі, а далі, спогади почали зʼявлятися моментами:
1. Як вони вирішили піти прогулятися набережною. Проте, дівчина не могла зрозуміти, як вони в такому стані могли туди взагалі дійти?
2. Розповідь Артема про почуття до Меліси.
І найголовніше, це третій спогад: поцілунок Довбика і Левинської. Від сорому дівчина одразу почервоніла і не могла зрозуміти, як вона взагалі до такого докотилася. Щоб сама Меліса Левинська цілувалась з хлопцем, якого вона знає всього два дні?
Дівчина дуже сильно не хотіла в це вірити, тому зробила вигляд, ніби їй це наснилось.
Бажаючи відволіктись від вчорашніх подій, дівчина почала прибирати на кухні. Після їх пригод на столі залишись фрукти, пляшки від алкоголю та келихи з-під вина.

                               ***

Як тільки шатенка закінчила з миттям посуду, вона почула якісь звуки в вітальні. Подивившись за двері, дівчина побачила, як Артем намагався безшумно пройти до коридору.
-Підеш і навіть кави зі мною не випʼєш?— з посмішкою запитала Левинська.
-Вибач, думав тобі буде некомфортно, — розгублено відповів блондин.
-Та все нормально, сідай, зараз зроблю нам каву.
-А ти нічого не памʼятаєш з учора? — невже спогади дівчини були не сном? Від нервів дівчина на видиху швидко промовила:
-А що я маю памʼятати? — для того, щоб не видавати свої емоції, вона відвернулася від хлопця, паралельно робивши каву.
-Ну, наприклад, що ти хотіла вночі полізти купатись у Дніпро, а я тебе ледь стримав, — від такої відповіді Меліса полегшено видихнула.
-Ось якраз таки цього я і не памʼятаю, але згадала, що ми просто гуляли по набережній, — відповіла дівчина, ставлячи чашки на стіл.
-Значить пити ще не вмієш. Підростеш, навчишся, — з єхидною посмішкою пожартував Артем.
-Ти мене старше всього на декілька місяців.
-О, точно, я ж у тебе ще не запитував, коли у тебе день народження, — хлопець прекрасно знає відповідь на це питання, оскільки декілька днів тому просив свого друга-поліцейського пробити всю можливу інформацію про цю дівчину.
-Через три тижні, — відповіла та, розливаючи каву по чашках.
-І як плануєш святкувати? — поцікавився блондин.
-Та як завжди, приїде тато, брат старший зі своєю сімʼєю, коротше кажучи, нічого цікавого, — проговорила собі під ніс дівчина.
-То може я розвію якось цю атмосферу?
-Наприклад?
-Наприклад, замовлю столик в ресторані, все за мій рахунок і влаштую цікаву екскурсію по місту для всієї родини, — вигнувши одну брову, дівчина з підозрою глянула на Артема.
-По-перше, навіть і не думай за щось платити, — хлопець уже хотів перебити Мелісу, але та продовжила говорити, — по-друге, вони ж не перший раз у місті, тому думаю їм немає на що дивитись.
-Ти впевнена? Я знаю дуже багато місць і навколо Дніпра.
-Добре, на екскурсію вмовив. А от за ресторан навіть і не думай. Зрозумів? — Левинська показала вказівним пальцем в сторону блондина, дивлячись погрожуючим поглядом.
-Я подумаю, — відповів він, допивши свою каву. — Дякую велике за міні сніданок, але я вже поїду, хочу ще встигнути заїхати додому перед тренуванням.
Дівчина провела Довбика в коридор та чекала, поки він взує свої кросівки.
-Слухай, — почав він, — а ти раптом не хочеш до нас на тренування приїхати?
-О, ні, дякую. Я через вчорашні пригоди не встигла майже нічого. А мені ще й на зміну в бар сьогодні.
-Ти в барі працюєш? — хлопець був шокований, оскільки інформація про те, що Мелісса працює в барі не була написана в тих документах, які йому передав друг.
-Скажемо так «підробляю». З блогу не завжди приходить достатня кількість коштів, тому доводиться підробляти. До того ж, вдома сидіти теж не найкращий варіант.
-Тепер зрозуміло чому ти мені писала так пізно, — в цей момент серце дівчина вилетіло з грудей десь донизу. Вона думала, що він не читає її повідомлення.
-Тобто, ти прочитав мої повідомлення і не відповів?
-Вибач, я просто трохи розгубився, але ж в результаті я приїхав до тебе вибачатись.
-Зрозуміло. Ти казав, що хотів ще заїхати додому перед тренуванням?
-А, точно. Все бувай, — сказав Артем, обіймаючи дівчину.
-Па-па, — відповіла вона, зачиняючи за ним двері.
Левинська була не те що зла, а скоріше ображена через те, що хлопець їй не відповів, а просто проігнорував. Проте він все правильно сказав, він же приїхав вибачатися. Тільки зараз до неї дійшло, що вона ні разу не казала свою адресу. Тому Меліса вирішила не відкладати це питання на потім і швидко побігла в кімнату за телефоном.
Тисне на кнопку, але нічого не відбувається. Розряджений. Чорт. Все ж таки доведеться це питання обговорити потім.