Стажер жахів

Розділ 101: Достатньо несподваний сюрприз?

№99 все ще був біля туалету, обережно ховаючись у сліпих для прослуховування зонах. Він приклав комунікаційний амулет до вуха.

Щойно сталося дещо непередбачуване.

За їхнім планом, напіввампіра, який добровільно погодився взяти участь, аж ніяк не можна було справді скинути в басейн трупів. Тому за сценарієм, коли його занесуть туди і майже кинуть у воду, він повинен був раптово «воскреснути».

Як підлеглий Фаня Джво, напіввампір був повністю підкорений йому через ієрархію крові. Його вірність була беззаперечною, він не міг ослухатися. Навіть запальний, агресивний Ентоні мусив слухатися наказів, тож тут сумнівів не було.

Отже, напіввампір чітко дотримався плану: коли його принесли на ношах за металеві ворота, він артистично «ожив» просто на місці.

Безликі асистенти вчителів від несподіванки аж підскочили, налякані воскресінням «мерця».

Кінцевий результат вийшов саме таким, як вони й припускали: якими б байдужими до життя не були ці істоти, вони все ж не могли просто взяти і кинути живу людину в басейн як добриво. Після короткої суперечки вони просто витягли напіввампіра назовні і викинули.

№99 давно чекав його біля туалету. Коли напіввампір нарешті вибрався, він полегшено зітхнув.

- І як?

Двоє сховалися в кутку.

- Ні, там щось не так. Басейн трупів знаходиться не одразу. За залізними воротами є ще один коридор, а з обох його боків по кілька дверей, - обережно сказав напіввампір.

Але я вже залишив там паперового шікіґамі*, якого дав нам майстер Ту Юмен. Усередині темрява, ніхто туди зазвичай не заходить, тому шікіґамі має змогу вільно пересуватися.

*Шікіґамі - духи, котрих призиває собі на службу практик майстерства Їнь-Ян. Більшість людей не може їх бачити. Про них говорили, що за командою свого майстра вони можуть приймати подоби людини або тварини.

Паперові шікіґамі були фірмовим прийомом Майстра Їнь-Ян. Завдяки цій техніці, хоча він і залишався вільним, подібно до Екзорциста, усі великі угруповання прагнули мати його у своїй команді. Адже цей метод був абсолютно безпечним - справжня розвідницька майстерність.

- Гаразд, - кивнув №99. - Повертаймося швидше.

***

У цей час на баскетбольному майданчику гра досягла найзапеклішої фази.

Спочатку це мало бути показове змагання, але тепер на нього вже ніхто не звертав уваги.

З того моменту, коли Темний Чарівник навмисно перехопив м'яч у Дзона Дзьова, а той, у відповідь, намацав на його голові щось значно більше, ніж просто одну-дві маріонеткові нитки, ситуація між двома командами стала напруженою до краю.

Поступово глядачі в чаті почали щось підозрювати.

[Оце так, та це ж вже не шкільна гра для показу, а справжній фінал NBA!]

[Я просто в шоці. Хіба хтось у чаті не казав, що №2, №8 і Чарівник разом у союзі? Чому вони тепер на майданчику б'ються не на життя, а на смерть?]

[Я справді вражений, сюжет плавно перейшов із горор-квесту в слем-данки.]

Не те що коментарі в чаті, навіть стажери, яких змусили сидіти осторонь і сумлінно повторювати матеріал, майже всі без винятку відволіклися від своїх конспектів і спантеличено витріщилися на майданчик.

- Що тут коїться... Невже Чарівник і №8 мають ворожнечу?

- Та ну, бути не може. Якби між ними реально були якісь проблеми, то хіба вони змогли б мирно жити у кімнаті 101? До того ж, раніше про таке нічого не чутно було.

- Але подивися на це... - один зі стажерів тихо вказав на поле. - Це схоже на звичайну гру?

Різкі розвороти, спритні кроки, фінти*, паси, раптові зупинки, блокування... Маленький червоно-коричневий м'яч безперервно літав по майданчику: то його перехоплював біловолосий юнак, стрибаючи високо в повітря, то Темний Чарівник, мов привид, блискавично з'являвся в потрібний момент і змушував м'яч різко змінити траєкторію.

*Фінт - оманливий маневр, рух, випад тощо, який виконується з метою дезорієнтувати суперника чи примусити його поспішно зреагувати, припуститись помилки.

Час від часу, коли світлі очі Дзона Дзьова зустрічалися з темно-зеленим поглядом Темного Чарівника, навіть на відстані між ними було відчутно хвилюючу напругу.

Гравці обох команд, окрім їхніх капітанів, наче стали просто фоном, спостерігаючи за розвитком подій з розгубленими обличчями. Вони не знали, як реагувати.

Змагання 5 на 5 якимось чином змогло перетворитися на запеклу дуель один проти одного.

Дзон Дзьов подумки докорив собі за власну недбалість.

Через те, що під час «Королівської гри» Темний Чарівник ще не був маріонеткою №1, він занадто розслабився і згодом навіть не припускав такої можливості.

Але якщо подумати... Логічно, що Таро можна ворожити лише раз на день. Нормальна людина після одного розкладу не стане відразу ж гадати ще раз. А от для когось такого ж недовірливого, як Дзон Дзьов, навіть сотні спроб на день була б замало.

Зрештою, головне питання залишається тим самим: хто взагалі міг таке передбачити?

Лише за такий короткий проміжок часу №8 встиг повністю потрапити під контроль Диявола, причому контроль настільки глибокий, що ніхто цього навіть не помітив. Це викликало справжній жах.

І, схоже, №1 зовсім не мав наміру приховувати цей факт.

На іншому кінці стадіону чоловік у бездоганному костюмі продовжував стояти на місці. Дзон Дзьов чітко відчував небезпечний погляд, що ковзав по його спині, змушуючи все тіло стискатися від передчуття нещастя й рефлекторної напруги.

Попереду ж, під яскравими сонячними променями, загострені риси обличчя Темного Чарівника здавалися ще виразнішими: гостре підборіддя, міцно стиснуті губи, а в глибинах темних очей повільно проявлялося ледве помітне золотаве сяйво.

Дзон Дзьов холодно всміхнувся про себе.

Отже, лідер спокійно спостерігає зі сторони, а маріонетка виходить на ринг? Як гарно у них там робота поділена.

Білявий юнак трохи нахилився вперед, вп'явшись поглядом у кошик суперника, як хижий вовк, що готується до стрибка.

Спочатку він збирався скористатися можливістю й обірвати лялькові нитки, але не очікував, що №8 виявиться настільки витривалим. Хоч той і був кволим Чарівником, та, схоже, не забував і про фізичну підготовку: він без зусиль підскакував на добрий метр угору, спритно виконував триочкові кидки й навіть ефектно забивав зверху.

Фань Джво, що саме закінчив гру, стояв збоку, насупивши брови.

- Ваша Високосте, - напіввампір поруч з ним тихо промовив, - хіба №8 не обіцяв співпрацювати з нами...?

- Поки він не заважає, не варто хвилюватися, - непомітно похитав головою лідер Нічного клану, мимохідь кинувши погляд на стажерів, що сиділи на землі.

Донині, після того як №2 відкрито дав зрозуміти, що намагається врятувати якнайбільше людей у цьому груповому випробуванні, більшість класів почали визначатися зі своєю позицією.

Ніхто не смів відкрито виступати проти нього - занадто вже вагомим було ім'я №2. Навіть нахабний і зухвалий староста п'ятого класу не мав іншого вибору, окрім як прикидатися покірним на публіці, а свої брудні справи вирішувати потайки.

Але Фань Джво розумів: авторитет Нічного клану зовсім не достатній, щоб компенсувати той шалений тиск, що створило це підземелля.

Коли питання стоїть про виживання, ніхто не буде перейматися тим, кого він може образити. Усі думають лише про одне: як залишитися вцілілим. Саме тому їхня перша спроба співпраці зазнала невдачі.

До того, як стати №2, Фань Джво був розважливим лідером, який умів зважувати ризики й знаходити найвигідніший шлях.

Темний Чарівник завжди залишався загадковою постаттю, так само, як і його Чаклунське товариство.

Його репутація в нескінченному циклі не була такою, як у Месії, що вважався взірцем доброчесности, але він і не був настільки підступним і мінливим, як Джуґе Ань. Водночас у ньому не відчувалося тієї зловісної темряви, що випромінював Диявол.

Зрештою, поки він не втручався, можна було просто заплющити очі. Головне, що план уже виконувався.

Так само, як і зараз - хоча стажери мали кожен свої приховані мотиви, на поверхні все виглядало спокійно. А отже, цього було достатньо.

***

Матч закінчився.

Під гучні оплески всіх стажерів керівництво, що прибуло для інспекції, вирушило назад, а ворота школи знову зачинилися.

Здорові ланцюги завтовшки з людське передпліччя були залиті цементом і міцно зчеплені.

Лише за ці декілька днів кількість безликих стажерів знову зросла, особливо серед тих класів, які свідомо ізолювали та пригнічували слабших.

Всі зрозуміли: процес перетворення на безликого був настільки непомітним, що й сам стажер цього не відчував.

Адже нескінченний цикл зубріння, зубріння й ще раз зубріння, беззаперечне прийняття створених ідеалів цього світу - по суті, нічим не відрізнявся від методів тоталітарних сект.

Найстрашніше - це не відібрати в життя людини.

Найстрашніше - зламати її середини.

Бо людське тіло можна знищити, але людське серце, що ховається за ребрами, - воно ще більш тендітне.

Стажери, які були змушені просидіти весь день на полі, нарешті отримали свободу та, квапливо переступаючи з ноги на ногу, рушили назад у класи повторювати матеріал.

А Дзон Дзьов кинув м'яч убік і залишився на полі він терпляче чекав разом із Фанєм Джво та Ту Юменом, поки №99 і напіввампір прийдуть з доповіддю.

Вислухавши їх, Ту Юмен обережно сказав:

- Орієнтовно три дні знадобитися, щоб паперовий шікіґамі зміг як слід дослідити, що там всередині.

Басейн трупів розташований у глухому кутку, та ще й суворо охороняється, тому нікому й на думку не спадало прориватися туди напряму.

На щастя, сьогодні їм нарешті випала нагода - під час візиту начальства з перевіркою вони знайшли слабке місце охоронців. Ці кілька асистентів занадто розгубилися, тож, щойно паперовий шікіґамі потрапив у середину, залишилося лише чекати на результат його розвідки.

- Гаразд, зустрінемось, коли буде якась інформація, - всі кивнули на знак розуміння.

Після того, як вони завершили обговорення, Дзон Дзьов поспішив у сторону гуртожитку.

Він відчував у собі потужний заряд роздратування й терміново потребував вихід для своєї злости.

На щастя, фортуна цього разу йому усміхнулася - щойно він звернув за ріг, як у коридорі побачив ідеальну мішень для своєї люті.

Коли зараз усі вже прийняли ранковий душ, ніхто не хоче марнувати час, тому останні стажери повернулися до навчальних авдиторій. Тільки одиниці захлодили до гуртожитку.

Білий коридор у гуртожитку був безлюдним і порожнім, лише на самому кінці, у просторому залі, з-під стелі звисали мотузки, які гойдалися, викликаючи у тих, хто їх бачив, моторошні відчуття.

Темний Чарівник стояв у темному закутку біля сходів, злегка піднявши руку. Його постать знову була закутана в той самий довгий чорний плащ із каптуром, що випромінював непроникну загадковість.

Дзон Дзьов холодно хмикнув, витягнувши зі своєї колоди таро «Диявола» у прямому положенні - карті, яка безпомилково підтверджувала, що ця людина була повністю підконтрольна Дияволу.

Не вагаючись, він різко кинув карту вперед.

Вона із розривним свистом розітнула повітря, летячи просто в ціль.

Дзон Дзьов діяв швидко. Що стосувалося фізичних навичок, то хоч Темний Чарівник і покращив своє тіло, але вмінням вести рукопашний бій значно поступався Дзон Дзьов.

Адже Дзон Дзьов в минулому житті заплатив чимало грошей за навчання у світових майстрів бойового мистецтва і пройшов через чимало реальних боїв.

Вони зійшлися в сутичці на темних сходах - удар кулаком, ударом ногою - і продовжували битву в глухому закутку, де не було ні камер, ні нормального освітлення.

Навіть якщо завідуючий гуртожитком проходив би повз, то, не наблизившись, нічого б не помітив.

Незрозуміло, чому Темний Чарівник навіть не намагався застосувати свої магічні вміння. Врешті-решт, втративши пильність на мить, він опинився затиснутим Дзоном Дзьовом до стіни.

З-під спущеного каптура визирала половина обличчя - вираз його рис був холодним і витонченим.

Дзон Дзьов підняв брову й презирливо усміхнувся:

- Ну що, достатньо несподіваний сюрприз, №1?

Щоб той не пробував викрутитися, Чарівник натомість навмисно підняв руку до голови Темного Чарівника. Він був готовий, щойно відчує якесь враження, без зайвих слів вдруге розірвати нитки маріонеток.

У тіні повільно піднялася рука в білій рукавичці.

Смішливо-серйозний голос долинув з темряви, наблизившись аж до вуха біловолосого юнака:

- О, сюрприз?

Авторці є що сказати: Дзьов-Дзьов: побив молодшого, прийшов старший. Як безсоромно.