Після того, як його зрадили, Безсмертний Майстер втік з Повелителем Демонів

46 Спати разом

І Нін завжди опинявся в ситуації, коли у нього не було жодних аргументів для заперечення.

Він хотів знайти якусь іншу відмовку, але його раптом схопив Янь Сюань і потягнув до ліжка.

— Спатимеш з краю чи всередині? — не залишивши І Ніну жодного шансу відмовитися.

І Нін підсвідомо відступив, але вдарився об теплі груди. Озирнувшись назад, він побачив Янь Сюаня, який повністю перегородив йому шлях. Голос того звучав невдоволено:

— Сьогодні я весь промок і виглядаю жалюгідно. Наче це я силую тебе, а не ти поводишся як цнотливий безсмертний.

— Я... — І Нін не встиг договорити, бо його раптом штовхнули на ліжко. Тепле дихання Янь Сюаня торкнулося шиї, викликаючи лоскітливе тепло.

Янь Сюань неспішно насолоджувався його розгубленим виглядом і сказав:

— Спи, Шансяне.

— Зачекай... — І Нін підвівся, сперся на лікоть і, трохи почервонівши, глянув на нього. — Мені трохи нездужається.

Янь Сюань звів брови і глузливо посміхнувся:

— Ніколи б не подумав, що Шансянь може так брехати.

Занадто близько. Голова І Ніна й справді була важкою, тіло охопила лихоманка. Трохи помовчавши, він тихо сказав:

— Я не брешу, у мене справді болить голова.

Посмішка Янь Сюаня зникла. Він напівневпевнено торкнувся його чола, а за мить стиснув зуби й тихо вилаявся:

— Чорт.

От же ж момент вибрав!

І Нін, лежачи в його обіймах, ще й посміхнувся:

— Боюся, що не зможу спати з повелителем на одному ліжку. Яке ж нещастя.

Почувши це, погляд Янь Сюаня потемнів, він повільно перевів очі на нього.

Зустрівшись із цим поглядом, І Нін подумав: Все, пропав. Не треба було таке говорити.

І справді, Янь Сюань витягнув із просторового персня сухий одяг, кинув його І Ніну і сказав:

— Не хвилюйся, як я можу розчарувати Шансяня? Навіть якщо заражуся, то все одно складу тобі компанію в лихоманці.

І Нін: ...не треба.

Не знаючи, чи залишилися ще відкриті аптеки, Янь Сюань натягнув плащ і перед виходом не забув погрозити: