Після того, як його зрадили, Безсмертний Майстер втік з Повелителем Демонів

64 Жебрак

— Шансянь, чи вам не до смаку їжа? — Пані Чу повільно підвелася з головного місця і жестом наказала служницям додати страв І Ніну.

І Нін поспішно сказав: — Ні, просто я мало їм... — Відколи культиваційне ядро повернулось, він справді рідко їв.

Янь Сюань легенько глянув на нього і переклав тістечко з персикового цвіту зі спільної тарілки до нього.

— Їж те, що хочеш, і відкидай ту їжу, яку хочеш.

І Нін ледь помітно скривив рота. Повагавшись, він повільно взяв шматочок тістечка і поклав його до рота.

Солодкий і клейкий смак, із вкрапленнями кунжуту, що ледь похрускував.

Він завжди знає, що подобається І Ніну.

Побачивши, як слухняно він їсть, настрій Янь Сюаня покращився. Він нахилився до нього і прошепотів: — Смачно?

— ...Цілком прийнятно, — чесно відповів І Нін, чиї вуха злегка почервоніли.

Що значить "прийнятно"? Очевидно, що йому дуже подобається, і очі І Ніна не збрешуть.

Янь Сюань посміхнувся краєм губ і взяв для нього ще один шматочок.

Справді, щойно він бачив, як І Нін їсть, він відчував, що І Нін все ще той самий І Нін, і не покине його лише через те, що той забрав назад Духовне ядро.

Коли бенкет був у розпалі, голови міст підвелися, щоб висловити подяку І Ніну, пропонуючи йому вино. І Нін використовував чай замість вина, щоб збити їх з пантелику, але хтось сказав: — Не можна вшановувати тільки Безсмертного, адже тут є і цей демонічний заклинач.

Жителі Нанкезе, де люди та демони допомагали одне одному, не були шоковані тим, що Янь Сюань був демонічним заклиначем.

— Як звати цього пана? — знову запитав чоловік.

Відповідей від оточуючих не було. І Нін повернув голову, щоб подивитися, і побачив, як Янь Сюань підняв графин, налив собі повний келих і, посміхаючись, сказав: — І Янь.

І Нін не зрозумів, чому той раптом назвав себе так, і з деяким сумнівом дивився на нього, поки той підняв келих, привітав його і випив усе до дна одним ковтком.

Він хотів запитати, але боявся, що Янь Сюань почне говорити нісенітниці, напившись, тож силою стримав себе.

Після трьох кіл випитого вина натовп був уже добряче п'яний.

Пані Чу пішла сказати всім, що у неї заховано вино багаторічної витримки. Щойно вона вийшла, І Нін прошепотів Янь Сюаню: — Уже пізно, мені час іти.