Після того, як його зрадили, Безсмертний Майстер втік з Повелителем Демонів

32 Шлях на зустріч

«Цзюнь'ер!» Чень Руїфен, спираючись на І Ніна, похитнувся і обійняв хлопця, який лежав на землі.

Хлопець, розбуджений ним, розплющив очі й слабким голосом вимовив: «Учителю...» Він трохи повернув голову, побачив І Ніна та Сяо Юй, одразу ж почавши боротися, хотів захистити Чень Руїфена, сказав Сяо Юй: «Ви, демонічні культиватори, не смійте шкодити моєму вчителеві!»

Сяо Юй тихо хмикнула, відчуваючи, що ця людина дурна, і навмисно засміялася: «Ти не можеш перемогти навіть маленьку дівчинку, а ще хочеш захистити свого вчителя?»

Обличчя хлопця позеленіло, але він все одно стояв перед Чень Руїфенем не відступаючи ні на крок.

І Нін подивився на них і раптом відчув заздрість. Це справжні стосунки між вчителем і учнем: учень шанує вчителя, а вчитель ставиться до нього щиро. Не так, як у нього — за дев'ять років він втратив усю свою культивацію і опинився в такому жалюгідному становищі.

«Цзюнь'ер, не ображайся, це І Нін Шансянь з Мін Гуанцзонгу, він врятував тобі життя». Чень Руїфен з очима, повними сліз, став на коліна перед І Ніном і хотів уклонитися, але І Нін швидко зупинив його.

Очі Сяо Юй миттєво заблищали, вона вихопила меч і направила його на І Ніна: «Ти — І Нін?!» Людина, яка запечатала Вельмишановного на дев'ять років, раптом з'явилася в місті примар, і щось ніби пов'язалося у її свідомості. Вона зловісно усміхнулася: «Тепер зрозуміло, виявляється, ти той самий І Нін, який власними руками запечатав Господаря, а тепер прийшов сюди, щоб заманити його виконувати твої накази! Який ж ти підступний!»

Хоча І Нін зараз носив маску, Сяо Юй все одно наклала його байдужий вираз обличчя на своє бачення.

Тоді Сяо Юй на власні очі бачила, як І Нін запечатував Янь Сюаня. Протягом останніх дев'яти років щоразу, коли вона згадувала цю сцену, їй було боляче. Ті холодні очі й безжальний меч, що випромінював недобрий намір, змушували її тремтіти.

І Нін байдуже подивився на вістря її меча і раптом зітхнув. Не дивно, що Сяо Юй так думала, адже він і справді зробив це, і визнавав свою провину.

«Фенчжу Чень, оскільки з вами і вашим учнем все гаразд, слід повертатися зі мною до Мін Гуанцзонгу». І Нін простягнув руку і передав Цзюнь'еру лікувальну пігулку, а потім звернувся до Сяо Юй: «Що ти сказала, це правда. Я дійсно винен перед Янь Сюанем, але він вбивав людей, і я не шкодую, що запечатав його. Те, що я йому винен, я поверну».