МІРІЙЦІ

В ДОРОЗІ

Я повинна знайти цю книгу,- піднімаючись сказала мун
- Але тм ще дуже слабка,я тебе невідпущу саму,піду стобою
- Ні енті це дуже небеспечно
- Знаю,але неможу відпустити тебе саму,ти дуже дорога мені,- на обличі мун з'явилась посмішка
- Ну добре тільки томущо ти моя найкраща подруга,я тебе візьму с собою,але всеодно нехочу наражати тебе на небезпеку.
Взявши с собою списи харчі,мун та енті попрощалися із своїми близькими,їхній народ завжди був одніэю великою сімэю.За два дні вони дістались випалених постійними вивержанями вулканів земель Чету,-що перекладается як " розплавлена земля".Йшли вони дуже обережно,тільки там де застигла лава,дихати було важко,через гази які піднімались разом з лавою на поверхню,через це та високу температуру організм швидко виснажувався
- Мун може відпочинемо а то я більше неможу йти
- Ні неможна тут відпочивати це небезпечно,дійдемо до більш безпечного місця там і відпочинемо,потерпи трошки,я теж стомилась,але те що ти зімною,підтримуэ мене і додае сил,- зтеплотою в голосі сказала мун
- Ти туже добра,я вдячна тобі за твою щирість
- Слухай енті,- зненачька сказала мун,- якийсь шум
- Так і чую
Із-за вулкана з'явився невеликий трикутної форми обэкт
- Лягай,- закричала енті,- це розвідувальний корабель адарків
Корабель пролетів майже над ними,с таким диким ревом двигунім,що вони мало неоглухли,та зник за горизонтом.
- Енті нам дуже пощастило
- Так,у мене ледь серце з грудей невискочило,- з посмішкою сказала енті
Сонце сідало за горизонт,роблячи його темно червоним.Пройшовши випалену землю,енті та мун,дійшли до боліт Ор,нічліг вони облаштували на верхівці дерева,оскільки на землі,ночувати було небезпечно.Мун лягла біля енті,так було тепліше,температура вночі падала і було холодно.
- Мун,як ти думаеш,нам вдастся знайти книгу,і перемогти
- Звісно,ми переможемо,й помстимося за своїх близьких
- Мун ти мені дуже подобаешся,- повернувшись до мун сказала енті
- Знаю,ти мені теж
- А пам'ятаеш як ми пощнайомились
- Звісно,ти сиділа на краю скелі і плакала,я підійшла до тебе та спитала чому ти плачеш,а ти відповіла що впустила ляльку в прірву,а я спустилась по ліані і дістала її
- Так це було небезпечно,я за тебе хвилювалась
- Ну добре давай спати,завтра підемо через болото,тому нам будуть потрібні сили.
С самого ранку мун та енті пішли через болото.Це був небезпечний похід,оскільки можна було потонути або стати жертвою хижаків,а їх на болоті було багато.Наприклад Діппі,це чотирьох крила,розміром з мізинець комаха,з довгими лапками та невеликою головою,з бікулярним зором.У неї був довгий хоботок через який вона вводила своїй жертві нейротоксин,який блокував,частину нервів які відповідають за біль,жертва нічого невідчувала,а потім вводила,ферменти,які розчепляли живі тканини,й перетворювала їх на суп.При тому жертва була жива,і розкладалася заживо,жахлива смерть,а коли жертва помирала,діппі знаходила свою жертву по хімічному сліду який залишали травні ферменти.