Намі

Частина 14 "Вогонь"

Частина 14 "Вогонь"

Коли я відкрила очі, то я трохи здивувалась, я опинилась в незрозумілому місці точніше я була у дуже великій і просторній кімнаті це нагадувало кімнату палацу...

Вставши з ліжка я почула гуркіт за дверима, трохи подумавши я вирішила вийти і провідати обстановку. Вийшовши з кімнати я побачила довгий і темний коридор. Оглянувшись довкола я подумала, що безпечніше буде сидіти в кімнаті... Але коли я хотіла повернутись до кімнати гуркіт роздався знову, було таке враження ніби на палац падають бомби, а ще через декілька секунд пропали двері до кімнати і в коридорі загорілось світло, я трохи налякана обережно пішла вперед по коридору ішовши тільки вперед скоро я побачила яскраве світло, я побігла на це світло і незабаром опинилась у великій залі а посередині цієї зали стояли четверо людей, через декілька хвилин я зрозуміла, що ці люди це три брати і одна сестра з легенди, коли я підійшла до них ближче один із братів сказав-"не підходи до нас! Ти смертна людина! Ми ніколи тебе не признаємо тебе нашою хазяйкою! Ти маєш померти або ж позволити нам заволодіти тобою і знищити людство щоб воно більше не постило цей прекрасний світ!"-я завмерла, але потім зібралась з силами і сказала-"як я і думала, ви не любите людей, а все це через те, що ви в минулому через них втратили батька, напевно на вашому місці я би також почала ненавидіти людей..."-я не договорила як мене перебив один із братів, він світився синім світлом і я зрозуміла, що це був Аойхо-"вони не тільки вбили мого батька! А ще я просто впевнений вони вбили мою матір! Я більш за все на світі ненавижу людей, вони знищили нашу сім'ю, я знищу всіх людей у цьому світі!!!"-закричав від злості Аойхо.

-"Все було не так як ти думаєш!"-заперечила я.

-"Що ти маєш наувазі?"-запитав Курохі.

-"Я прочитала легенду, про вас і ваше царство, а також про вашого батька і матір..."-мовила я-"ваша матір не померла, вона була жива і тоді коли ви були дорослими, ви її навіть бачили але троє із вас так і не дізнались хто це був, тільки один знав і все одно він промовчав бо боявся розкрити правду він хотів вас захистити"-сказала я подивившись на Даідаіірохо.

-"Що? Даідаіірохо це ти все знав і приховував від нас?"-невірячи своїм вухам промовив Аойхо.

-"Так, я не хотів розказувати вам адже якщо би мама дізналась, що тато помер, вона би скоріш за все упала у відчай, а я хотів щоб вона прожила рештку свого і так короткого життя без суму і болю..."-опустивши голову промовив Даідаіірохо.