Намі

Частина 17 "Земля"

Частина 17 «Земля»

-«Ти Богиня землі?» -запитала я.

-«Так» -дзвінким голосом підтвердила вона –«Я Богиня землі, а нарікають мене Гея, і я тут для того щоб забрати твою душу!»

-«Що?» -в нерозумінні перепитала я.

-«Скоро я заберу твою душу, і більше ти ніколи не будеш командувати мною, я не збираюсь тобі підкорюватись, тому що я БОГИНЯ, а ти жалкий кусок мусору» -повільно підходячи до мене, і усміхаючись зло віщою усмішкою проговорювала вона. І в той момент я почула, що я зовсім окаменіла, ні руки ні ноги ні моє тіло, нічого не рухалось. Раптом я запанікувала, я старалась заставити своє тіло рухатись, но все було безрезультатно, а тим часом вона приближалась все ближче і ближче, тим самим тяжкість ставала все більшою. Раптом я не на жарт запанікувала, і єдине що мені лишалось це покликати на допомогу, адже як не як все це відбувалось в моїй голові.

-«САТОНЕ!» -ледве видушила я –«Допоможи Сатоне, прошу!» -через секунду на моєму обличчі появились сльози, я почала сильно ридати. А тим часом Гея, уже була біля мене.

-«Ну що ти готова?» -наклонившись до мене, прошепотіла вона. А я уже навіть не могла нічого сказати, мої губи були дуже важкими, все мене страшенно боліло, було таке враження ніби я находжусь під вантажівкою. У мене переривало дихання, мені не хватало повітря, ось-ось і я би втратила свідомість.

-«Знаєш Хайлін...» -проговорила вона, кружляючи навколо мене –«Всі хто хотіли заволодіти моєю силою, звертались до мене і я в свою чергу давала їм такий шанс, але з умовою що вони пройдуть моє випробування. І знаєш що? Дехто не протримався і секунди, дехто і години, дехто дня, дехто тижня і тим більше що вони вже помирали навіть тоді коли я не встигла до них навіть наблизитись, тому я забирала їхні душі» -пояснила Гея, через це мені стало її шкода.

-«Тобі... напевно... було... дуже... самотньо...» -ледве видушила з себе я –«Ти... не маєш... з ким.... поговорити... по душам... Ти несеш... дуже тяжкий... тягар... мені дуже тебе.... жаль.....» -після цього тяжкість підвищилася в рази. Я думала що ось ось рухну, і це буде означати одне, КІНЕЦЬ!

Але Гея продовжила говорити, ніби вона знала що я незважаючи ні на що дослухаю її...

-«Хайлін ти мені нагадуєш одну особу, вона була дуже доброю і привітною, вона єдина з усіх хто не бажав моєї сили, вона просто хотіла зі мною подружитись. У тобі я відчуваю те саме, ти не маєш бажання проходити ці випробування, бо знаєш що тобі ця сила мало що поможе, проте вона тобі все ж таки потрібна хочеш ти цього чи ні. Ти людина яка не те що протрималась тиждень, ти й крім того витримала натиск який був і є коли я підійшла до тебе, і ти ще навіть тримаєшся, це достойно похвали. Але уви, зараз ти на грані смерті, і ти не зможеш заволодіти моєю силою... Тому... Я думаю що краще... Буде якщо я.... ПОЗВОЛЮ ЗАВОЛОДІТИ МОЄЮ СИЛОЮ!» -після її слів мені немов великий камінь з душі зняли, раптом я відчула довгождану легкість. Я дуже здивовано подивилась на Гею, яка мило усміхалась.