Лабіринт між двох світів|||Тимчасово Заморожена

Розділ 6 Неочікуваний день

Дівчина прокинулася в білій кімнаті.На вигляд вона була звичайною,за вікном дуло прохолодною,пасмурно,схоже йшов дощ.По кімнаті гуляв холод,Яра хотіла укутатися в простиню,але й та виявилася холодною.
Трохи подумавши,дівчина була в повному не розуміні.Вона незнала,а ніде вона,а ні де Назар чи Іванна.Дівчина захлинулася слізьми.
Незабаром вона опам'яталася і вирішила втекти з лікарні,щоб визволити Іванну.Вибігши із палати,Ярина подадась у бік виходу,але раптом на когось наштовхнулася.Це був високий,широкоплечий чоловік,з рудим волоссям ,як і у Ярини,і зеленими очима,як у Іванни.Вдягнутий він був у білий лікарський халат.
-Вибачте.
-Та ні нічого,а ви це куди зібралися,ви ж пацієнтка,а ну бігом у свою палату.
-А я не пам'ятаю своїє палати.
-Зараз дізнаємося,-чоловік підійшов до чергової медсестри,яка сиділа за столом і щось писала.-Маріє Петрівно,а чому це у вас діти розгулюють по лікарні?
-Ой!Вибачте,я не помітила.
-З якої палати ця дівчина.
-Зачекайте...№6
-Ходімо.
Чоловік повів її до палати,коли вони зайшли дівчина лягли на ліжко,а Артур Барвінський стояв і просто дивився на неї.
-Послухайте,хоча б скажіть де я!-заблагала вона,тим самим порушивши мовчанку.
-Тобі викликав швидку якийсь хдопець.
-А де він зараз,кудись втік?-у яри все обламалося,Назар просто покинув її.
-Подзвонити твоїм батькам?Вони мабуть хвилюються.
-В мене немає батьків.Я прожила все своє життя в дитбудинку.
-А яка твоя фамілія?-запитав раптом чоловік
-Барвінська,-відповіла дівчина,сама незнала чому.
-А ім'я?
-Ярина.
-А сестра чи брат в тебе є?
-В мене є сестра Іванна.А чому Ви спитали?
Але він її вже не чув,чоловік здригнувся і сповнив що так само звали його дочок,яких викрали.Артур розвирнвся і вийшов із палати.
**** *
В той день у місті була нарада.Мав з'явитися навіть мер.Це ніби звичайнісіньке збіговисько,як і в інших містах.Ні.Це були збори всіх магів міста,в тому числі й мера.
На трибуну виходило багато людей і настала черга Артура Едуардовича.Він виголосив промову проте що лікарні потрібно нове обладнання,і що чари тут не допоможуть.Усю промову мер дивився на нього як на фашиста,а після кінця зборів підійшов.
-Артуре,ми не так вже й мало знайомі.
-Звичайно,колишній,найкращий,друг дитинства.
-Ти ж знаєш я в прямому сенсі відчуваю магію.Вмію її розрізняти.
-Що ти хочеш цим сказати,Ярославе!
-До тебе причепився запах дуже сильної магії.Без образ,але то не твоя магія.І взагалі,я не пам'ятаю людину з такою магією.
-Чому я маю тобі щось казати!
-Бо в моїх руках все що ти маєш.То як розкажеш?!-голос чоловіка набув злого відтінку.
-Сьогодні до відділку привезли одну дівчинку.Це може бути вона.
-Ти впевнений?
-Я лиш до неї сьогодні й підходив.
-Добре,прийдемо,подивимося,-сказав дивним тоном Ярослав.
-Тільки нічого з нею нероби,в мене є деякі підозри.
-Кладу на це свою чарівну силу.
В Артура заграли в очах злі вогники.І Ярослав це помітив.
-Які ж люди продажні,правда?-скоріш для себе ніж для співрозмовника сказав мер.І пішов геть.
***
На наступний день Артур Едуардович прийшов до палати Ярини.
-Доброго ранку,Ярино.
-Доброго дня,еее....
-Артур Едуардович,-підказав він її.
-Артур Едуардович,-посміхнулась та йому,тому що він їй сподобався.
-З тобою хоче поспілкуватися мер міста.
-Але навіщо я йому?
-Він хоче розпитати як на тебе напала Магдалина.
-Але я незнаю ніякої Магдалина.
-А хто ж на тебе напав?
-Пані Біла.
-Нажаль,але вона вас обдурила,її справжнє ім'я Магдалина Черевченко.Вона сильна відьма,з якою воюють всі маги цього міста.
-Зрозуміло,а як же називається це місто?-запитала Яра.
-Сайрус.
-Зрозуміло,а коли він хоче зі мною познайомитися?
-Незнаю.
Раптом у двері постукали:
-До вас прийшли,-сказала медсестра.
-Оу,добре я піду,- лікар сполохнувся.
-Це не до вас,а до неї,-заперечила медсестра.
Ярина ніяк такого неочікувала.Хто б це міг бути.Може Назар,або Іванна.Але в кімнату зайшов якийсь чоловік.
-Добрий день...
-І вам також,-чоловік був доволі енергійним.-Ну що ж люба,ти здається не з нашого міста?
-Ні,і взагалі хочу вибратися звідси!
-А як ти сюди потрапила?-Яра зовсім не сподобалося,що він у неї все випитує.
-Мені викликав швидку допомогу,мій друг Назар...-думка про нього змусила дівчину притихнути.Те ж саме й сталося з чоловіком,але він ніби відігнав це від себе,і знову викликав мерзену посмішку.
-А як ти отримала травму?
-На мене напала мачуха моєї сестри,Магдалина!!!-вона вже не могла витримати.А чоловіка смішило це.
-Це все що мені потрібно було,-він розвирнувся на п'ятах і подавсяч геть,за ним вийов Артур.
А зовсім засмучена Яра,точно вирішила що потрібно тікати.
***
-Ну як,-ухмиляючись спитав Артур Едуардович.
-Не гайно...її з міста,-проскрипів мер.
-Це ще чому?!
-Її привів цей зрадник Назар!
-Негоже так про свого сина казати,-лікарю здається подобалося робити йому боляче.Але на провокацію Ярослав ні як не піддався.
-Ти теж своїх дітей втратив,зі своєї ж тупості!І здається,аніяк не жалкуєш,-чоловік розвернувся на носках і пішов до виходу,але все ж таки зупинився.
-Сподіваюся ми зрозуміли один одного?!
-Зрозуміли,-Артур намагався внести у відповідь як омога більше байдужості,все ж таки мер попав куди треба.Вона сьогодні ж поїде,- на цю відповідь Ярослав переможно посміхнувся,і пішов геть.
****
Коли мер пішов Ярина задрімала.Прокинулась вона із-за шуму за вікном.Крізь відчинене вікно появилася макушка,і раптом перед дівчиною з'явився Назар.
-Привіт.
-П...п...привіт,-затнулася відповіла Ярина.-Що ти тут робиш?
-До тебе в гості прийшов.
-То чому ти не зайшов через двері?
-Бо мене не впустили.
-Ясно.
-А ти як почуваєшся?-запитав у неї Назар.
-Та нібито добре,але ще трішки голова крутиться і живіт болить.А ти де пропадав поки я лежала в невідомому місці.
Дівчина була рада його бачити.Це означало,що він її нарешті все пояснить.
Тим часом хлопець сів поряд з нею на ліжко.
-Ну.
-Що ну?-здивувався хлопець.
-Де я?Де Іванна?!І що взагалі тут таке?
-Це важко пояснити,але Іванна здається відьма.
Після цього в Ярини відпало бажання ще щось чути.
-Ти знущаєшся?!
-Та ні...Ця жінка краде силу у ще не зрвлих відьом і магів.Ти мені не віриш?-у його голосі чулося розчарування.
Дівчина встала і підійшла до вікна.Втекти.Втекти звідси було раз плюнути.
-Ти впадеш,-наче читаючи її думки,попередив Назар.
-Сама розберуся,-буркнула дівчина.-Гаразд,-заспокаїдась Яра.-Де я?
-Ти в чаклунському місті Сайрус.
-Це я і так знаю.А де саме я?
-Тив лікарні,у якій лікують людей які потрапили під вплив сильної магії.
- Якій лікарні?Я що головою стукнулась сильно,чи що?-закричала Ярина.-Мені сестру потрібно знайти,а я навіть не можу втекти звідси.
-Тобі не можна йти,ти ще сильно слаб....-заспокоював її Назар,але вона недала йому договорити.
-Та я себе почуваю чудово,я хочу знайти свою сестру от і все.
-Ми знайдемо її,лише зачекай,видужай до кінця.
Після цих слів Назар встав і вийшов із палати,а Ярина заснула.