Вересень....Над сирою чорною землею, відірвавшись від дерева, ліниво літає пожовкле листя. Різнобарвне, чарівне, воно починає шелестіти, і ми повністю занурюємося в різнокольорову пору року. Листя схоже на зимову сніжинку- таке ж гарне і приємне. Воно ледь-ледь спускається додолу, одне за одним. Починає накрапати дощ...буйний вітер не залишає без свого подиху жодної гілочки, навіть могучий дуб не встоїть перед ним- трясеться... Крапельки падають униз, і мокра трава починає тремтіти...
Перший звоник, таке радісне і довгоочікуване осіннє свято для малечі. Першокласники знайомляться зі своїми вчительками, йдуть на перший урок, а підлітки в красивих костюмах уже стоять на своїх місцях. Метушня захопила школу, усі переживають, і водночас радіють- сьогодні батьки відправляють своїх дітей до світу знань. У рясному поштовху натовпу Вона помічає хлопця: школяра, що стоїть, тримаючи букет розкішних квітів, у костюмі. Він різко переводить погляд, вони зустрічаються...
Як же дорого Їм буде коштувати ця зустріч..
ВИ ЧИТАЄТЕ
•Зів'ялі квіти•
Teen FictionЗів'ялі квіти. які зберігаються в душі у вигляді жалю за минулим або нездісненним, треба викидати. Ірен Роздобудько "Зів'ялі квіти викидають"
