•Зів'ялі квіти•

3 Частина. Знайомимось- Василіса Петрівна.

Світає. Вулицею пройшлися перші промінчики сонця. Вони доторкнулися до кожної стеблинки, квіточки, листочка, і все вмить ожило. Подвір'ям Ніки пронісся вже справжній осінній вітер, і, через відкриту кватирку, збудив ще сонну десятикласницю.
Ніка розплющила очі. Руде довге волосся розсипалось на плечі дівчини. Голубі очі вмить розглянули перші подихи ранку.
Як красиво...-подумала вона.
За кілька хвилин, Ніка нарешті піднялася з ліжка, і нешвидкими кроками почала наближатися до шафи. Сьогодні до школи вона вирішила одягти темні джинси, жовту майку і куртку, а із взуття обрала елегантні босоніжки. Швидко поснідавши, Ніка хутко забрал свій портфель, і пішла до школи.
По дорозі задзвонив телефон. Це була Дана.
Ніка: Ало, привіт Дан, що ти хотіла?
Дана: Особливого нічого. Вирішила нагадати, що першим у нас...
Ніка: Так, так, знаю, самостійна з фізики. Дякую, що піклуєшся.
Ніка поклала слухавку. Дана з 6 класу намагається в усьому бути краще: навчанні, популярності серед хлопців. Але в неї нічого не виходить, тому вона і хоче товаришувати з Нікою, так сказати Друзів тримай близько, а ворогів ще ближче. Насправді, Дана не така дурна дівчина. Вона має ціль, але не має впевненості в собі і своїх діях. Можливо, тому не має успіху.
Ніка швидко дісталася школи. Це була п'ятиповерхова цегляна будівля, розписана розкішними фресками. Подвір'я школи прикрашене різноманітними скульптурами шкільного майстра Василя Семеновича. Тут буйно цвітуть квіти, ростуть дерева. Навіть,подекуди, тваринки відвідують школу: граються з дітлахами у садочку. Уже за 300 метрів школа чарує кожне око. Тут навчаються близко 400 учнів.
***
  До фізики Ніка завчасно підготувалася, тож не мала труднощів на контрольній.
***
Кожного дня, після школи, Ніка і Костя йдуть один до одного в гості: вчать уроки, дивляться фільми, грають у теніс(удома в Кості), або граються з Матросом . Цього разу друзі вирішили сходити до Ніки, подивитися фільм і підготуватися до завтрашнього навчального дня.
-Добре, бувай, побачимося завтра.-Костя жваво гукнув своєму другу, узяв неважкий портфель Ніки, і швидко наздогнав її.- Давай сходимо до магазину, бо вже відчуваю, що мій живіт по троху сплющується.
-Ахахха, добре, як скажеш.
***

Костя з Нікою легкою ходою заходять до будинку. З піднятими головами, сміючись, вони поглядають на веселого, лінивого Матроса. Чорно-білий великий пухнастий кіт лежав у своєму ліжечку, навіть не звертаючи уваги на "прийдешніх панів".
Перевівши погляд на Ніку, Костя заявляє.
-Що ви почали в магазині, мені було за вас соромно, пані Ніко. Відправляйтеся до себе в кімнату, а я з задоволенням з'їм ваш обід.-Костя смачно поглянув на пакети, які вже лежать на підлозі.
-Щооо? Ти на мою їжу зазіхнув? Ну я тобі зараз....
Ніка накинулася на Костю, і вони,сміючись, почали лоскотати одне одного. Але в ту ж мить перестали.
-Привіт, мам.-сказала Ніка, злізаючи з Кості.
-Доброго дня, Василіса Петрівна.-Костя винуватим поглядом зиркнув на маму Ніки.
-Не встигли передягнутися, уже лізете битися?Ходімо на кухню, я вже обід приготувала.
- Вибачте нас.-Костя підійшов до мами Ніки, і на вухо сказав-Ніка перша почала.
Василіса Петрівна почала сміятися.
-Ох уже ці підлітки. Гайда їсти, а то вже Матрос на кухню побіг. Боюсь, почне тягати зі столу все, що під лапу попадеться.- Ми сміємося.
Залишивши пакети в коридорі, Костя і Ніка пішли за Василісою Петрівною.