"100 думок в хвилину"

Здивування

Він вийшов з класу, і пішов. Я цілий день відходила від того, що він мені сказав!!!
І тут ,не очікуваний звінок.
- Еллі, привіт, йдеш гуляти? - запитала мене з цікавістю Маргарита.
- так ,звісно ,черен 30 хвилин коло школи ? Добре!! - сказала радісно я, бо в дома нема ,що робити серіали закінчились ,і я була рада ,що зможу очистити свої мозки, чистим повітрям.
Через 20 звилин, я вже була коло школи . Прийшла швидше хотіла ,на самоті побути з собою.

О боже, о боже поки я чикала , Маргариту я побачила Анджей зі своєю компанією, які йдуть в мою сторону боже, що робити?
Поки вони мене не замітили я, заховалась за паркан і спостерігала за ним ,і ви не приставляєть, що я побачила. Він ішов за ручку з якоюсь красивою дівчиною у мене все розпливається ,від сліз я починаю рукою тримати рот, щоб вони не почули моє хниканя .

Я не хочу більше жити ,не хочу !!!

Поки я плакали ,вони пройшли не помітивши мене .
Ненавиджу його. Мені так боляче так сильно боляче на душі. За той час коли я ,там майже не вмирала, вони вже були далеко від мене.
Поки я ревіла до мне підійшла Маргарита. І замітила ,що я вся спухла .
- що сталось Еллі, що таке? - хвилюючись із-за мене запитала Маргарита .
Я задихаюсь і не можу нічого їй розказати, но коли я починаю потрохи заспокоюватись я їй все розказала.
- Він придурок ,і невартує твоїх сліз ти чуєш мене!!.- кричить на мене Маргарита я знаю ,що їй боляче мене бачити таку ,але я неможу нічим себе заспокоїти.