Чиясь муза

Живим та щасливим

Можливо мало хто буде готовий три дні підряд скрізь з собою таскати лисеня. Та тільки не Віктор! Він з радістю і місяць з ним провозиться, тільки б Джеремійя був поруч. Так, лисенятко звуть Джеремійя. Так, це хлопчик. І що з того? Хіба він винен, що у вет-клініці у всіх гарна фантазія. У всіх, окрім неї. 

Вона, це та, котру Вітя називає "Біла Фея". Він не може і дня прожити без  її голосу, чи погляду. Це я про Джема, звісно. А Віктор навіть не хоче знати, про що думає Фея. Чого вона хоче. Йому головне, щоб вона доглядала за його малечою.

Та дівчина не знаходить собі місця. Можливо Джем і важливий для неї, але не на стільки, як його господар.

У середу, десь о шостій, коли її  відділ вже зачиняли, раптом до Білої Феї підійшов якийсь чоловік:

-Допоможіть, благаю! Я гарно заплачу, лише допоможіть!

-Що сталось? Заспокойтесь та поясніть усе з самого початку!  - Дівчина навіть забула, що у неї в руках ключі, та одразу впустила їх на підлогу.

-Розумієте, моя собака! Я не розумію що сталось та де вона так влізла, та у неї розідрано ліве... плече, чи що? До кісток просто! Боюся, щоб не зачепило серце! Благаю, допоможіть нам! Ось - у мене є гроші! Дам стільки, скільки скажете!  - Він дістав гаманець та витягнув усі 14 купюр по 500 гривень.

-Так, швидко сховайте гроші! Я не для цього тут працюю! Де собака?

-Салі на дворі! З нею мій друг. Благаю, допоможіть...

 Дівчина разом з вечірнім відвідувачем вибігли на двір. Біля сходів сидів Віктор та тримав собаку на колінах...

-Вітю... Ну що ж. Обережно підіймайте Салі та несіть за мною! Будемо оперувати.

Чоловіки бережно підняли пса та слухаючись команд лікаря понесли його до операційної. Напевно з дві години дівчина обережно старалась прочистити рану. у якій вже було досить багато бруду та маленьких камінців. На третій годині вона нарешті зашила рану та покликала господаря.

-З ним все добре. Рану я прочистила. зашила, наклала шов. Місяць треба подивитись за собакою. Бажано,щоб тиждень Він полежав у нашому стаціонарі. Зараз він поспить, а вранці ми вирішемо що робити.

-Все просто як у людей. Юлю Михайлівно, ніколи не сумнівався у ваших здібностях. - Якось  неочікувано навіть сам для себе обізвався Віктор.