Із мого серця квіти проросли,
Волосся обернулося на трави,
А наді мною все джмелі гули
Та гомоніли невгамовні гави.
Лиш ти одна стояла і мовчала,
А листя тобі падало до ніг.
Та, власне, те тебе не турбувало:
Була ти у полоні дум своїх.
Ти ж пам'ятаєш, як тебе любив я?
А ти усе сміялась наді мною.
І через себе враз себе згубив я,
Наклавши в лютій січі головою.
Із мого серця квіти проросли,
Волосся обернулося на трави,
А наді мною все джмелі гули
Та гомоніли невгамовні гави.
ВЫ ЧИТАЕТЕ
Живий вогонь
PoesíaВін - могутній та непереможний. Він - це пристрасть та ненависть. Він пахне полином та конюшиною, а його енергія вічна та невгасима, бо він - живий, живий вогонь.
