Тільки один Бог знає як мені тоді дісталось на горіхи від батьків. Підходила до своїх воріт, коли сонечко вже виглянуло з-за обрію, а мати з палкою стоїть та чекає любу донечку.
Бабусю більше ніхто не чіпав. Жила вона, як в тій казці, довго і щасливо. Я навідувалась до неї при кожній нагоді, навіть коли вже навчалась.
Треба сказати, що багато років по тому, вже після смерті баби Ніни, у її хаті на сусідній вулиці, оселилась незнайома жіночка. Кажуть, з міста приїхала. Тікає від тотальної урбанізації.
Завтра піду знайомитись.
25 грудня 2015 р.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Фіфа
Short StoryКоротка розповідь про стан людей в сучасному світі, де матеріальні цінності замилюють нам мозок. Про тенета, з яких важко вибратись. Відкрий власні очі!
