Це моя блискавка

Щоденник бабусі

Ось і прийшла мама додому.
-Маам
-Слухаю
-До нас сьогодні заходив Стефан.
-Оо,це чудова новина!
-Правда? А ще він сказав,що дасть мені бабусин щоденник.
-Гаразд,я почитаю!
-Ні,тільки мені його дозволено читати!
-Добре,до завтра,папа!
-Не зрозуміла?
-Донечко,ти щось говорила до мене?
-Саме так! -Вражено відповіла я!
-Невже знову я говорила до тебе,а ти по телефону.
Мама посміялась і пішла на кухню.
-Так що ти до мене говорила? -Спитала мама.
-Я тобі казала, що до нас сьогодні приходив Стефан,і обіцяв мені завтра принести щоденник бабусі.Не можу дочекатися!
-Чудово!
Коли мама промовила це слово,то на столі побачила фото бабусі і дідуся.
-Це було моє улюблене фото.А ще в дитинстві я не могла зрозуміти,що пише на другій стороні,бо не вміла читати.
-Стій! На другій стороні?
Я повернула фото.Там було написано: "Події самі приведуть до істини"
-Що це означає?
-Хмм,не знаю,Ліза,можливо бабуся хотіла натякнути,щоб ти не шукала відповідь?
-Мабуть!
Наша розмова закінчилася приходом тата з роботи. Він приніс мені мою улюблену мілку з туком! Я її просто обожнюю!
Наступного дня Стефан віддав мені щоденник бабусі і я сіла позручніше й почала читати.
Як тільки я розгорнула щоденник на першу сторінку,то там була та сама фраза,яка була й на другій стороні того фото: "Події самі приведуть до істини."
І я прогорнула далі.
Там було написано:
8 жовтня,1965 рік,вівторок.
Ніяк не можу привикнути до своєї магії. Не можу навіть вийти надвір,бо це може пригрозити мені життям. Через це в мене спортились стосунки з друзям.Тільки Бін мене підтримує. Він такий милий. Недавно його шандарахнуло моєю ж блискавкою.Тепер нас з'єднує одне - моя блискавка.Я помаленьку зходжу з розуму від того,що цілими днями сиджу вдома.
Наступна сторінка.
12 серпня,1973 рік,неділя.
Нарешті я змогла вийти надвір. Дякую Біну за його підтримку. Я стільки часу пробула під домашнім арештом,що вже й забула,що таке гуляти.
На цьому я зупинилась. Але чому всі решта сторінки - вирвані???