Це моя блискавка

Перший,кому я маю допомогти

Я спустилась вниз і побачила,як мама вже щось готує. Це були налисники. Саме це я нашепнула мамі на вухо - щоб вона зробила мої улюблені налисники з малиною і родзинками. СМАКОТА!!
Тут в двері постукали. Я відкрила і...о,Господи,який там падав дощ,лив,як з відра.Напевно,незвичайні речі помаленьку починають зі мною відбуватись.До мене прийшли гості. Я запросила небагатьох: Рената(моя подруга,яка багато разів мене зраджувала і кидала,але я всеодно їй пробачала),Лідія(подруга з табору) Брук(він - американець,переїхав до нас 2 роки тому,а ще...він мені дуже подобається), Люк(просто хлопець,який також мене запрошував,тому я мусила йому відповісти тим самим.Він мене дуже нервує,але мама мене переконала його запросити)
Це все.В мене взагалі не було настрою когось запрошувати і робити свято, бо я постійно думала про бабусю,але мама мене переконала не відміняти собі свято.
Ми сиділи в моїй кімнаті та грали "Правда чи ризик". Люку загадали бажання вийти надвір і крикнути: "Я люблю Лізу". Мені було соромно. Ми сміялись,поки йшли з моєї кімнати до вхідних дверей.Коли ми вийшли,то я побачила,як падає дуже сильний дощ.Я зрозуміла,що це від мене і не хотіла,щоб когось вдарило блискавкою я побігла подалі від своїх друзів на балкон.З другої сторони дому. Повітря було дуже свіже і гарне. Ми живемо не в місті,а недалеко від нього. Тому тут немає запаху від машин.Враз метрів двадцять від мене дерево вдарило блискавкою. В мене сльози потекли самі собою.Це було моє улюблене дерево. Я провела половину дитинства на ньому. Ми навіть з татом колись будували там будиночок.
Потім я почула,як мої друзі кричать: Ліза,Ліза,Люка машина збила..Ліза,допоможи. Я побігла,але перед дверима зупинилась.
-Можливо це і є той,якому я маю допомогти?
Забувши,що мене і моїх друзів може вдарити блискавкою,підбігла до Люка і взяла його за голову. Більше я не пам'ятаю нічого.
Коли я прокинулась,то мене дуже боліла голова. Коли я спиталась мами,що трапилось,то вона сказала
-Тебе вдарило твоєю ж блискавкою,сонце. Навіщо ти вийшла надвір? Тебе ж могло убити!
-А де Люк?
-З Люком все добре. Коли ти втратила свідомість,то він прийшов до пам'яті і заніс тебе додому. Всі інші діти порозбігались. Я думаю,що Люк щось знає,Ліза. Тобі потрібно з ним поговорити.
-Так,тільки як це зробити?
-Дивись,яка надворі гарна погода!
-Коли я обернулась,то побачила,що світить сонце,яке враз заступила куча хмар.
-Хмм,тоді я приведу Люка до тебе!
-Ти - найкраща,мам!
Сьогодні десяте травня,і я не пішла до школи через свої магічні сили. Тепер я буду навчатись заочно. Без друзів,спілкування і любого громадського місця,окрім дому.
Можливо,я знайду якусь підказку в речах бабусі? Я побігла на стрих, відчинила двері і..о,ні,як тут багато павуків. Павуки-це найгірші створіння.Я їй страшенно боюсь.Я,нарешті,переборола свій страх і почала ритись в бабусиних речах. Тут було дуже багато пилу. Враз я побачила чемодан,заритий в старому мотлоху. Я його відкрила.Тут було багато фотографій.Я почала їх переглядати.