—Нам ще довго їхати? - запитала я
— ні ми вже близько, через пів години будем на місці - сонно відповів хлопець
— добре - сказавши усміхнулась я
Спочатку ми їхали по якомусь місту ,а потім почалась якась лісосмуга . Я хотіла запитати Сашу ,але він сам розпочав говорити.
— мої батьки живуть в домі за містом. Там дуже спокійно і затишно. А ще гарна природа і свіже повітря. - розповідав він. В відповідь я просто кивнула. Далі ми просто їхали мовчки і нарешті зупинились біля якогось високого паркану. Саша вийшов з машини та набрав якийсь код, бо ворота були кодовані. Вони почали помалу відкриватись ,а хлопець сів назад в машину та рушив вперед. Переді мною відкрився приголомшливий вид на будинок та всю ділянку , яка його оточувала. Ми вийшли з машини та з всіма пакунками направились в будинок. Роззувшись ми зняли верхній одяг та пройшли далі по коридору . З кухні почувся якийсь жіночий голос. Саша повів мене на кухню і ми побачили жінку в платті, а поверх нього був одягнений фартух , вона стояла біля плити та щось готувала. Побачивши нас сильно зраділа і швиденько, витерши руки побігла нас обіймати . Вона обійняла мене та поцілувала в щічку, а потім Сашу , вони ніяк не могли відпустити одне одного.
— це моя мама, Людмила Олександрівна, а це моя дівчина Емі знайомтесь - сказав хлопець показавши спочатку на маму , а потім на мене.
— мені дуже приємно - сказала мама Саши і ще раз обійняла мене . Їй 37 років, має каштанове довге волосся та сірі очі. Спокійна, мила та тендітна жінка.
— мені теж дуже приємно з вами познайомитись, може вам допомогти? - запитала я
— якщо тобі не важко допоможи мені з подачею страв на стіл - попросила вона
— так я допоможу вам- люб'язно відповіла я
— Влад!!!!!!!!! Скільки можна тебе чекати???? Вже твій менший син приїхав. Спускайся швидше. - кричала Людмила Олександрівна з кухні батькові Саши.
— вже іду - почули ми у відповідь
І в кухню зайшов серйозний та строгий чоловік з широкими плечами та накачаним тілом. Саша трохи на нього схожий . Він брюнет , має блакитні очі і йому 40 років.
— доброго дня мила дівчино дозвольте представитись я батько цього хлопчиська. Мене звати Владислав Миколайович. - представився він
— доброго дня. Дозвольте і мені представитись я Емі , дівчина Саши. Мені дуже приємно з вами познайомитись. - відповіла я
—Привіт тату - сказав Саша і вони обнялись
— ну привіт синок - відповів він
Я допомогла мамі Саши і ми вже сервірували стіл. Вона дістала 6 тарілок і сказала мені поставити їх на стіл
— мам , а хто ще має бути крім нас ? - запитав Саша
— мають ще бути... - не встигла договорити мама Саши як в кухню зайшли якийсь хлопець та дівчина. Очі Саши розширились від здивування.
— привіт всім - сказав хлопець та почав всіх обіймати , спочатку батьків Саши потім мене і на останок Сашу.
— ну привіт братику, як ми давно не бачились. А виріс як, а помужнішав , дуже радий тебе бачити - сказав хлопець до Саши і міцно його обійняв
— привіт , я теж тебе радий бачити. Неочікував, що ти приїдеш . - здивовано сказав Саша
— як я міг таке пропустити коли мій менший брат сам везе дівчину знайомитись з батьками , а не сама дівчина цього потребує. - відповів Влад
— доречі я Влад, старший брат Саши, а це Іра моя наречена. - він вказав на дівчину, яка мені посміхнулась, я зробила агалогічно — нам дуже приємно познайомитись з тобою. Будем раді якщо така мила дівчина стане частиною сім'ї Смірнових - сказав він до мене
— а я як ви вже знаєте дівчина Саши, мене звати Емі. Мені також дуже приємно з вами познайомитись - люб'язно відповіла я.
— чого ви чекаєте ,сідайте швидше за стіл, бо страви холонуть - сказала мама хлопців
Ми сіли за стіл і почали їсти. Вечір був дуже теплим та сімейним. Ми сиділи за чашечками чаю та обговорювали різні теми. Мама Саши розповідала багато смішних історій з дитинства хлопця. Мені особливо сподобалась та де хлопець вперше закохався і признався про це тій дівчинці це було в 12 років. Він був дуже гарний , але вона йому відмовила і сказала, що йому треба займатись спортом, бо при першому сильному вітрові його знесе. З тих пір він почав ходити в спортзал і качатись. А потім вона попросила піти з нею нагору , щоб поговорити . Саша спочатку не хотів мене відпускати, але прийшлось . Ми зайшли в кімнату Саши і сіли на ліжко.
— Емі пообіцяй мені, що ти не розкажеш Саші те, що я тобі зараз розповім - сказала вона мені.
— обіцяю - відповіла я
— ну тоді слухай , ти повинна це знати. Саша б ніколи тобі таке не розповів, бо він не люблить про це говорити . Це сталось в 16 років. Він був шебутним ну як і звичайний хлопець. В нього був байк і він любив їздити на ньому. З дитинсва батько їх привчав до правил руху і хлопці рано почали водити. Одного разу Саша сказав нам , що поїхав до друга і там буде ночувати. Ми не зразу погодились ,але всетаки відпустили його. Моє серце відчувало якусь тривогу . Він поїхав. а вночі нас викликали в лікарню . Саша приймав участь в гонках і не вписався в різкий поворот та злетів в кювет. Це все було на шаленій швидкості, тому його байк перетворився на купу металобрухту. А сам хлопець сильно пошкодив ногу. В лікарні йому проводили десятки операцій та вправляли кістки. Там він провів місяць і йому сказали, що шансів на те , що він буде ходити дуже мало, бо це дуже серйозне ушкодження. Але він довів , що він сильний і всетаки встав на ноги і пішов. Коли він вже мав змогу ходити в школу він дуже зрадів, бо там залишились його друзі. Якось Саша зайшов в клас, а його однокласник сказав " ну що слабак не зміг перемогти такого короля як я, значить ти ні на що не здатний і взагалі ти ніхто " . Після цих слів Саша почав бити того хлопця до того моменту поки він не втратив свідомість. За це його вигнали з школи. І він вирішив що краще йому переїхати в інше місто, щоб не бачити його. Бо якщо ще раз побачить то точно вб'є. Так він і поїхав від нас . Ми йому купили там будинок і він навчається там в школі. Він з дитинства не любив програвати тому і так відреагував на це все. В нього ще шрам на нозі залишився . Мені він пообіцяв завязати з гонками тому ти приглядай за ним. Добре? - розповіла вона мені цю історію і запитала
— так я буду приглядати за ним і дякую, що мені розповіли це. - подякувала я. А далі ми розглядали його фотографії. І потім ми спустились до всіх та продовжили розмови.
— все добре? - запитав мене Саша
— так все добре - відповіла я. Ми ще довго сиділи і розмовляли, а потім всі розійшлись по кімнатам спати. Ми були дуже втомлені тому дуже хотіли спати.
— надобраніч- сказав Саша
— надобраніч - відповіла я і ми лягли спати.
Чекайте продовження.
Люблю вас )***
