Вона дуже любила ті модні шарфики, яких у кожної дівчини ціла колекція. Червоний, з білими квітами, синій, який вона вдягала під блакитну блузку, коли ми гуляли нічним Києвом, шарфик у горошок, золотистий шарфик з дивними східними візерунками... Їх було безліч...
Прив'язуючи її руки до ліжка блакитним, чомусь згадав наш перший поцілунок, такий ніжний, такий стриманий і вивірений і це викликало у мене мимовільну посмішку. Кожен із нас прагнув справити гарне враження, ми багато говорили про всілякі дрібниці на кшталт улюблених кольорів, домашніх улюбленців і планів на майбутнє. Зараз ми гуляємо майже не розмовляючи вголос. З часом, люди починають розуміти один одного без слів, лише через погляд та дотик долонь. Люблю цілувати її долоні. Вона завжди здригається, коли я так роблю, і намагається прибрати руку до кишені. Насправді їй подобаються ці поцілунки. І в губи. І в шию... Так само як з одного сірника починається лісова пожежа, неймовірна пристрасть розпалюється с одного тільки дотику губ. Я не вірю у кохання з першого погляду. Раніше я взагалі не вірив у справжню любов, описану в книгах та показану в фільмах, не беручи до уваги відомі фільми Містера Вудмана. Я гадав, що люди вигадали любов для того, щоб забезпечити себе стабільним сексом щовечора перед сном, походом до кіно та виїзду на природу раз на місяць. Але знаєте, якщо ви ніколи не бачили Париж, лише читали про нього у книжках та новинах про теракти, бачили Ейфелеву Вежу лише у фільмах та на фото, то це не означає, що їх не існує. Я бачив це місто на власні очі, бачив ті його сторони, які не показують у романтичних французьких комедіях. Як арабські французи розмальовують балончиками авто на світлофорах, розбивають битками камери спостереження. І знаю що таке справжня пристрасть. Не режисерська, а справжня.
Пристрасть – це коли увесь звичний світ летить до біса, коли всередині тебе твориться справжній хаос, коли зносить дах від одного тільки її погляду. Тебе охоплює паніка, ти не можеш знайти собі місця, а адреналін змушує ноги і руки тремтіти... Пристрасть – це коли ти починаєш сумувати за нею, проводячи її додому. Коли кожен твій дотик викликає у неї непереборне бажання близькості. Це сліди на шиї, покусані губи, розірвана сорочка і розмазана помада. Це коли блищать очі, коли хочеться кричати від того, що всередині тебе. Це теракт. Справжній теракт проти твого звичного життя, проти всього, що оточувало тебе роками. Ти не можеш працювати, їсти, вчитися, усі твої думки стають її заручниками. Ти стаєш її заручником.
Зараз же, вона стала моєю полоненою. У кімнаті настільки тихо, що я чую її пульс. Блакитним шарфиком її руки прив'язані до ліжка, а чорним – я зав'язав її очі. Хочу, щоб вона відчувала мене повністю, кожен мій дотик, не відволікаючись на зорові ефекти. Отримую неймовірне задоволення, коли цілуючи її трохи нижче грудей, вона вигинає спинку, наче потягуючись, коли мурашки на її тілі з'являються просто від одного дотику, коли не потрібно нікуди поспішати і вся ніч попереду. Обожнюю її дражнити. Поцілунками, дотиками, словами...
