Якось одного дня я побачив,як вона гуляла під зливою і тішилася,як дурна:
-Маленька,йди додому,простудишся
-Я не хочу. Ти не бачиш, як тут кльово?
-Бігом до хати!
-Ти не вправі мені наказувати. Ти в цьому світі такий ж як я,ти не можеш розпоряджатися моїми бажаннями...
І згодом вона тихенько добавила:"Лише виконувати їх можеш"
Тоді я взяв її за руку,і люди бачили вже двох придурків,які скакали під дощем
ВИ ЧИТАЄТЕ
Згадай забуте
Historia CortaА ви часто згадуєте те,що ніколи не вернути? У вас спогади мають порядок? У мене лише хаос та пошматована згадками душа.
