Наталка (выходит из хаты с ведрами на коромысле, подойдя к реке, ставит ведра на
берегу, подходит на край сцены в задумчивости и поет).
№ 1
Віють вітри, віють буйні, аж дерева гнуться;
О, як моє болить серце, а сльози не ллються. (2)
Трачу літа в лютім горі і кінця не бачу,
Тілько тогді і полегша, як нишком поплачу. (2)
Не поправлять сльози щастя, серцю легше буде,
Хто щасливим був часочок, по смерть не забуде.(2)
Єсть же люди, що і моїй завидують долі,
Чи щаслива та билинка, що ростеть на полі? (2)
Що на полі, що на пісках, без роси, на сонці?
Тяжко жити без милого і в своїй сторонці. (2)
Де ти, милий, чорнобривий? Де ти? Озовися!
Як я, бідна, тут горюю, прийди подивися. (2)
Полетіла б я до тебе, та крилля не маю,
Щоб побачив, як без тебе з горя висихаю. (2)
До кого я пригорнуся, і хто приголубить?
Коли тепер того нема, який мене любить. (2)
Петре! Петре! Де ти тепер? Може, де скитаєшся в нужді і горі і проклинаєш свою
долю; проклинаєш Наталку, що через неї утеряв пристанище; а може (плачет), забув,
що я живу і на світі. Ти був бідним, любив мене — і за те потерпів і мусив мене
оставити; я тебе любила і тепер люблю. Ми тепер рівня з тобою: і я стала така бідна, як
і ти. Вернися до мого серця! Нехай глянуть очі мої на тебе іще раз і навіки
закриються...
ВЫ ЧИТАЕТЕ
Наталка-Полтавка
RandomІван Котляревський Опера малороссийская в 2-х действиях ДЕЙСТВУЮЩИЕ ЛИЦА: В о з н ы й Т е г е р в а к о в с к и й. Г о р п и н а Т е р п и л и х а - вдова старуха. Н а т а л к а - дочь ее. П е т р о - любовник Наталки. М и к о л а - дальний родствен...
