Він її не роздивлювався , а просто впав щоб відпочити , але коли встав , щоб роздивитися то знову роззявив рота, бо ж такої краси він ще не бачив . Трохи далі від того місця де він стояв, лежав камінь з під якого витікав струмочок , який у свою чергу з ніжним звуком дзюркочання води перетікав у озеро по серед якого стояв острів .На тому невеличкому острів який би міг все таки вмістити декілька людей росла тисячолітня ,з покрученими чомусь гілками, але прекрасно сформованою кроною вишня , яка була покрита незвичними для ока червоними та чорними квітами . Але наш герой був занадто втомлений щоб дивуватися , він просто закрив свого недавно відкритого рота зняв з себе накидку положив її на землю , і ліг спати, він не боявся звірів бо поки йшов не побачив ні одну хижу тварину.
Пройшло можливо декілька хвилин, ,а можливо декілька годин і він прокинувся від чийогось співу.
Навкруги було тихо , і все було в сірих тонах , здавалося навіть вода стала сріблом , повернувши голову в сторону острову він завмер . Це було диво яке він згадував до самої смерті . Прекрасний срібний місць висів над червоно-чорною вишнею цвіт якої ніжно опадає від колихання вітру , між корінням вишні за завісою із падаючого цвіту сиділа дівчина . Її волосся було чорним як ніч , а сама вона була вбрана в білосніжну сукню . Її прекрасне обличчя з такамиж чорними очима було підняте до неба загородженого гілками , тонкі як прутики лози руки тягнулися до гілок , її голос був такий схожий на дзюркочання потічка біл нього що в слова він почав він слухуватись лиш пізніше , а співала вона приблизно такий текст:
Давно я живу на цьому вже світі
та я все не розумію, чому?
Чому , навіщо і як це все сталось
коли весь цей Світ почав помирать
навіщо у ньому потрібна вже я?
Я ні зло , ні добро
я не хочу вбивати , а сцілити не зможу
хоч як не проси
кохання не знаю , і нікого не знаю
хто б зміг мене покохать,
тож скажи мені -вічний ти світе
за що мені вічність страдать у тобі.
Сижу кожен вечір під вишньой чудовой
та все зрозуміти ні як я не можу
чому я тут є?....
У цій пісні хлопець не почув гіркоти суму, ні . Він почув крик пустоти. Не знати чому але чомусь він захотів порозмовляти з дівчиною, тож він промовив так щоб вона почула на острові:
-Як тебе звати ? І чому тут сама?
На що дівчина перервала свою пісню і просто зникла . Тож хлопець подумав що йому просто снится сон і він ущипнув себе , але це не допомогло , тож йому нічого не залишалося окрім як просто лягти і заснути міцним сном.
У сні він бачив дивне видіння . Він та його друзі ще зовсім маленькі , а перед ними, у кріслі, сидить бабуся і розповідає історію:"Одного разу , однієї ночі я з дідусем почули вий , ми думали що це вовк і взяли вила щоб відігнати його від нашого будинку , і про всяк випадок розбудили сусідів , але коли ми обійшли дім ніякого вовка не було , а біля лісу стояло дивне створіння і вило в сторону села , коли ми почали шукати факели він втік в сторону річки , не далеко від села і більш ми його не бачили . Люди кажуть що вордулака сховався і чекає коли напасти на сплячих людей , і інколи коли ми спимо я чую завивання того вордулаки ", після чого діти з криком порозбігалися до своїх батьків , а він і далі сидів і дивився на бабусю , але не встих він і слова сказати як прокинувся.
Прокинувшись він зрозумів що зголоднів бо ж з вчорашнього дня не мав і проса на язиці. З думками про сніданок
він розплющив очі , встав і глибоко вдихнув після чого його ніс відчув солодкий аромат цвіту вишні , квітів , та ранкового вітру який ішов зі сторони озера що ще більше розіграло апетит. Хлопець озирнувся навколо і не помітив нічого не звичайного (крім краси того місця), він хотів уже знову розглядати краєвид , але шлунок нагадав про себе гучним завиванням
- Щож , потрібно шукати чим підживитися - спокійно промовив хлопець і пішов по стежині до лісу . Пройшовши хвилин двадцять по стежці він побачив не далеко від стежини галявину з найрізноманітнішими ягодами , і навіть декілька молодих грушок щедро опсипаних фруктами . Хлопець вийшов зі стежки до грушки і зірва одну . Витерши об рука грушки він спробував її на смак -на диво смак звичайний лиш трохи солодша за ті що він їв вдома в саду , далі він підійшов до ягід і застиг . Такого різноманіття ягід він в одному місці не бачив , спробувавши знайомі йому він набрав декілька гушок і добру пригощу ягід до себе на сорочку і пішов на галявину щоб поснідати .
На галявині він з'їв це все і приглушив апетит .
-Мені цього мало , треба ще щось знайти, але на цей раз щось ситніше ніж ягоди . От добре було би тушену курочку чи уху -замріявся хлопець , і тут його осінило - ,а що мені заважає зловити рибу , тим більше що біля мене таке озеро , надіюсь в ньому є риба. З цими думками він підійшов до озера і побачив у дзеркальній воді величеньку форель ,посміхнувся (він добре ловив рибу , ще дідусь його вчив як зловити рибу всього лиш за допомогою загостреної на кінці палиці ) та пішов до лісу ща підходящою палицею , ну а ніж він завжди мав при собі . Через декілька хвилин він уже стояв роздягнутий в озері з піднятою палицею над рівною як скло водною гладдю , стояв він так довго , але мить різким рухом пзнову. потрапляє в воду , ще мить і на палиці риба і щасливий , але голодний хлопець виходить з озера
- Тепер потрібно розвести багаття - все ще голодний але веселий він побіг до лісу по хмиз і повернувся на галявину всього лиш за якісь десять хвилин . Розложивши хмиз він пошукав щось щоб видобути іскру , і на його подив не далеко від галявини опинилось декілька кременчиків тож не довго думаючи він запалив багаття , випотрошив рибу , насадив її на палицю і через мить галявиною розходився аромат смаженої риби. Дочекавшись доки риба добре просмажиться хлопець зняв її почекав поки вона трошки охолоне і з насолодою з'їв.
Поки хлопець знищував засмажену власноруч рибу сонце над лісом вже по трохи сідало. Тіні дерев ставали все довшими та довшими , а шлунок хлопця все щасливішим та щасливішими , аж поки тіні дерев не замінив легкий , напівпрозорий туман який спокійно розростався з озера , і вже за декілька хвилин уже все чого досягав зір хлопця покрило напівпрозоре покривало зі срібнувато-білого туману , навіть коріння вишні охопила ця пилина .Пройшоло ще година , за цей час хлопець знайшов хмизу щоб підтримувати багаття всю ніч і вже думав був розстеляти собі імпровізоване "ліжко" з куртки але згадав минулу ніч , дівчину і вирішив зачекати і подивитись чи прийде вона знову
ВИ ЧИТАЄТЕ
Хлопець якого обрала відьма
FantasíaНевеличка, трохи мелонхолічна історія хлопця який зайшов в ліс, але замість нього потрапив в трохи інший світ... Це моя перша спроба ,тож вибачте якщо знайдете помилки, я не звик писати на планшеті %>_<% (っ˘̩╭╮˘̩)っ
