Хлопець якого обрала відьма

Таке бажане знайомство

Пройшла година місяць ще був за вишнею , хлопець вже позіхав , але думки про сон відганяв , оскільки минулого раз вона прийшла коли місяць був саме над вишнею .

Пройшла ще година , і місць уже був саме над верхушкою червоно-чорної вишні коли по водній гладі пройшло декілька дрібненьких хвильок , ніби хтось наступив на воду , хоча чому ніби .Чорнява дівчина крокувала по воді до вишні. Трохи подивившись на це хлопець протер очі , бо думав що він вже заснув , навіть ущипнув себе , але видіння продовжилося вона і далі чимчикувала навпростець до вишні по воді , і коли она вже дійшла до острова хлопець вирішив знову запитати те саме

-Хто ти і як тебе звати дівчино -прокричав він в сторону острова , але відповіді не послідувало , тоді він знову , запитався те саме , але відповіді як і раніше не послідувало , тоді він запитався знову а у відповідь отримав ледь чутний смішок , та як йому здалося уривок з мови дівчини , можливо вона розмовляла з собою , але він чітко розчув пісню, але на цей раз без слів. Дівчина почала кружляти і пританцьовувати ніби вона танцювала на пару з промінням місяця, яке відбивалось у озері і влаштувало прекрасну сцену . Вона кружляла по воді, а її волосся розтріпувалось від тануюцю, білосніжна сукня виблискувала тисячами неіснуючих алмазів, зненацька подув вітер, і деякі пелюстки цвіту осипались за вітром , деякі впали на воду, а деякі закружляли з дівчиною в танці, пройшла секунда і вже без того красива сукня освітилася червоними і чорними промінчиками місяця відбиті не водою, а пелюстками, а дівчина і далі собі наспівувала :"А -а, а, а -а ". Пройшла можливо хвилина, а можливо декілька хвилин, і вітер перестав свою гру, а місяць більше не осипав своєю увагою озеро і дівчину після чого вона як і минулого разу зникла , а хлопець ще трохи подивився на вишню та місяць і пороздумував над тим чи не спить він , і дійшов висновку що краще подумає завтра , підкинув дров , розстелив куртку і ліг спати.

Не знав скільки він проспав , але коли він прокинувся сонце вже було високо , а в животі знову бурчало , тож нічого не залишалось окрім як думати чим поснідати. Коли він всеж зібрався з силами і встав то побачив щось досить дивне . Біля нього сидів соловейко і спокійно дивися на нього , коли хлопець спробував його відігнати, ні він любив птахів , а в особливості цих прекрасних співунів , але на його подив птах лиш повернув голову , ніби дивуючись що це він робить . Трохи подумавши наш герой вирішив що птаху просто цікаво і вирішив не звертати на нього увагу , підійшов до струмочка , вмився прохолодною , дзеркально чистою водою і спочатку подумав що не погано було б спочатку з'їсти трохи фруктів , тож він пішов стежкою до лісу. В дорозі він думав лиш про дві речі - про дівчину яка витанцьовувала на воді , і про те що він з'їсть першим малину чи грушку . Пройшовши трохи так і подумавши він нарешті добрався до тієї галявини, але на його подив , грушок там не було , за те там були яблуні з налитими сонцем яблуками , і прекрасні вишні , замість ягід там були гриби , а що було найдивовижніше , біля вишеньки стояла корзина . Перше що подумав хлопець було :"Як добре що тут є кошик , тепер не прийдеться все в руках нести", а пізніше , коли він уже взяв в руки кошик то подумав :"А звідки тут кошик , і чому все що було вчора змінилося на-закінчивлявині?", трохи так подумавши він вирішив що напевно немає сенсу думати над тим чого не можеш зрозуміти .Перед тим як взяти кошик він декілька разів прокричав з запитанням чи є хто тут , але не почувши відповіді він обережно зрізав декілька грибів ножем , зірвав три яблука , і жменю вишень , помістив все у прекрасно сплетений кошик , з диковинними для хлопця узорами , і пішов на свою галявину , помітив що одну дивину . Біля його вчорашнього вогнища стояв маленький біленький котелок з ручкою як раз зручною щоб підвісити над багттям, а біля нього стояв той самий соловейко щось радісно щебечучи . Хлопець знову здивувався .Невже, хтось допомагає йому , але хто? Наче у відповідь на важкі думки хлопця соловейко знову проспівав і хлопець згадав що дуже голодний . Трохи подумавши він промовив майже кричучи "Не знаю тебе я мій помічник , але дякую тобі велике за твою допомогу" ,після чого як не дивно птах полетів , а хлопець знову спіймав рибу , почистив їїї і подумав про уху . Тож зробив над полум'ям місце для посудини , набрав у котелок води із джерела , почистив і вимив грибочки , і почав готувати уху ,попутно видивляючись ,чи немає неподалік якоїсь підходячої на роль приправи трави. На його розчарування підходячої не знайшлось , не дивлячись на це вже ща декілька хвилин над вогнищем закипала уха , якій залишалось трохи настоятись . А щоб заспокоїти свій шлунок , який здавалося скоро напише свою симфонію , він з'їв два яблука. Але це не урятувало його від запаху ухи який розійшовся по всій галявині , тож хлопець зняв котелок з вогню , і вже хотів їсти , але зрозумів що йому не вистачає головного -ложки. Тож щоб не витрачати час даремно він зірвався до лісу , знайшов підходящу палицю , і на скору руку висругав ложку, точніше сказати тільки углиблиння , ручка залишалася необтесаною , але його це явно не зупиняло від виконання головної мети з'їсти уху, тож через якихось сім хвилин котелок був пустий , а через деякий час уже і вимитий. Тоді задоволений собою хлопець дістав вишні , і спокійно з'їв і їх.