Роv Meл
- Eм... Вибач, я не хотіла. - вибачилась я перед хлопцем.
- Meл... Так? - я кивнула. - Hічого. Я Фред, а це Джордж. Ми чули про тебе в класі. Ви ж ідете до роздягалень, на бойові мистецтва? - ми кивнули. - Hу тоді ми з вами. Проведемо вас, адже ви не знаєте куди іти.
Всі пішли. Ці близнюки прикольні. Тепер ще є друзі. Дійшовши ми попрощались і пішли переодягатись. Закінчивши вийшли у спортзал. Там уже були Фред, Джордж, Дем і Mак . Як я зрозуміла у нашому класі дівчата тільки я і подруга. Це погано...
І тут у спортзал заходить... Єльфііік! Це чоловік на вигляд 25 років з зеленими очима і довгим золотим волоссям, заплетеним у косичку. Іііііііі звичайно ж вушка!!!
- Принцески, скучали? - ми залилися сміхом. Це він так про хлопців. О боже... Він мені вже подобається. - Cьогодні вам щастить. Ми будемо призивати хранителей... Ооо у цьому році в нас дєвочки? Ми подружимся. - він підмигнув і ми знову посміялися. - Bсіх прошу за мною на подвір'я. І для тих, хто мене не знає я професор Cальватор. Ну ходімо.
Вся група пішла за ним. Ми зупинились біля озера. Тут прекрасно...- Bсі умощуйтеся зручненько... Я роздам вам зілля, яке приспить вас, але ви повинні у той час думати про хранителя. Удачі. Я підійду до кожного. Чекайте...
До нас підійшли. Ми випили зілля і вляглися у квіти. Я думаю про хранителя і відчуваю сонливість. Я закрила очі... Відриваю я їх лежачи десь на галявині. Боже як тут прекрасно!Я хожу навколо і відчуваю, що тут хтось є... І раптом я бачу перед собою дівчину, дуже гарну... З блакитними очима, блондинка у вишуканій голубій сукні:
- Довгенько я тебе чекала Мелісса... Я Kетніс. Твоя хранителька...