Я місто покидав в обід
Мені в очах стояли багатоповерхівки,
Невеличкий вже постарілий міст
І до церков кам'яні доріжки.
Поряд у вагонні хтось курив,
Хтось розмовляв усе палкіше,
А я нерухомо застиг
І наші погляди з чотирилапим пересіклися.
Він сумно голову похилив
Хвостом збиваючи пилюку,
Мені здалось, що цей дворняга тремтів,
Або ж це я пустив сльозу розлуки.
З нашого знайомства пройшло двадцять хвилин
Я погладив м'яку шерсть, він облизав руки,
Мене далеко несли колії тепер,
А його тримав перон під білим небом.
Сильчук Назар
