Кожна сніжинка - це квітка
Білосніжна, тендітна й невагома
Вона на небі вже повністю дозріла
І повільно спадає додолу.
Закрив вже день довгі повіки
Стишив свій розмаїтий голос
І одинока постать натхненно вдихає повітря
Розпростершись навколо темним шовком.
Осідлав зів'яле листя вітер
Сміливим вершником спускаючись донизу
І байдуже, що земля окам'яніла,
Байдуже, що напнув вітрила холод.
Ще не так давно літу зима тільки снилась
Серед зелених садів він бачив її чистий, прозорий погляд,
Марив пишним, заледенілим волоссям
І в гарячій любові танув її образ.
Сильчук Назар
