Ти жінко – ніч
Причина мого натхнення,
Краси і музики плід,
Яскрава зоря в мороку затемнення.
Твій образ розтанув серед облич,
Як в серці життєтворча сила,
І пам'ять загубила твоїх очей блиск
А, можливо, осліпнула, як від сонячного світила.
Щоб віднайти я готовий відкритись всім,
Готовий зазирнути за наслідки й причини,
Опанувати заздрість, лінь, гнів
І перестати триматись за власну особистість.
Натомість, мої зусилля лише породжують сміх
Я вже починаю вірити в раптове прозріння,
Та чи віриш в нього ти
Жінко, що, здаєшся, Божественним видінням.
Сильчук Назар
