За межами можливого

БАЛ МАСКАРАД

Ной
Я стояв перед дзеркалом,я був в чорному смокінгу з темно-синіми манжетами. В цілому я виглядав шикарно. На обличчя я одів маску,чорну матову. В двері постукали. Через секунду вони відчинись там стояв Мак. На ньому тож був смокінг. Сьогодні ми були без своїх другій половинок. Так як ми не знали. Та і в мене її нема. Ми вийшли з кімнати та повільно пішли в сторону зали. По дорозі нам зустрічались слуги,які метушились,прибираючи та готуючи замок до балу. Я прислухався до всього,щоб почути її голос. Я чув більшість гостей ,які сюди прибули.
Ми вже майже дійшли до залу. І нарешті... Я почув. Прямо перед нашим носом з'явилась вона. На обличчі була чорна маска. Але я  знав що це вона.Вона пройшла крізь стелю,її під руку тримав Нік.

Вона була в чорній сукні, дуже пишній. Дуже гарна. Шкіра була бліда,ніби фарфорова. Хотілось до неї доторкнутись.На щоках проявлявся невеличкий рум'янець. Очі аж горіли,вони були різного кольору, їх підчеркували чорні стрілки. Губи... О боже ці губи. Вони манили мене. Вони були бордового кольору, ніби в крові. В мені все здалось, мені було важко дихати. Нік обійняв її за талію,вона на нього подивилась піднімаючи брову. Я майже не дихав. І відчув дискомфорт в нозі. Опустивши погляд вниз,я побачив що Мак наступив мені на ногу. Я зі злістю подивився на нього. Піднявши очі на дівчину,я її не побачив. Я почав шукати її очима. Але не знаходив. Я розчарувався.
Ми були біля дверей зали,але вони були зачинені. Там стояв слуга.
- Залу перенесли,з-за деякий обставин. Вам туди і на ліворуч,- показав він нам рукою.
Ми з Маком переглянулись, але все таки пішли туди куди нас спрямували. В коридорі було тихо.
- Може досить так на неї дивитись!- сказав Мак.
- Може ти не будеш мені вказувати,що робити. Сам розберуть,- відрізав я. Настрій зник.
Ми звернули ліворуч і ось перед нами з'явилися двері. Вони були величезні, більш схожі на ворота. По обидві сторони стояли лакеї. Перед нами йшли пара з чоловіка і жінки,за ними йшов слідом його бета. Це були представники зграї з Канади. Вони були яскравим прикладом,щасливої сім'ї. Перед ними лакеї відкрили двері. Показалась зала. Там ще стояв чоловік в смокінгу. Він представляв всіх, щоб гості знали хоч приблизно, як кого звати. Ось і наша черга. Ми підійшли до дверей. Лакеї відкрили двері. Перед нами стояв чоловік. Він проговорив наші імена. Ми стояли,як на балконі, тільки в дві сторони розходились мармурові сходи. Ми з Маком пішли в сторону сходів, що були праворуч. Це була просто величезна зала. По краю були столи, за яким вже сиділи всі гості. Столи покривали білі скатерті,на них стояли багато страв. Посуд був з золотим візерунком. Був стіл якій мав повністю золоту скатертину. Стеля була неперевершена,вона була скляна. Там було видно зоряне небо. Стеля була висока. Було місце для того щоб танцювати. Та цей зал був розміром з стадіон. Її тут не було,як і Ніка і Джона Вайлда.
Ми вже всі розсілись. Всі говорили. Стояв шум. Всі обговорювали ситуацію яка трапилась.
-Довго нам ще чекати?!- сказав я Маку.
- Я не знаю. Чого ти мене питаєш?! Я знаю рівно стільки скільки знаєш ти,- сказав Мак, жестикулюючи руками, було видно, що це все йому вже надоїло, як і мені.
Потрошку ще доходили гості. Двері постійно відкривалися ,закривалися, лакеї говорили імена,але я не слухав. В вузах стояв шум. Я думав про неї. Що в ній мене так притягує?! Я не знаю. І це мене бісить. Чого ця дівчина не виходить з моєї голови?! Я ж нічого про неї не знаю. Вона така неприступна.
Гості вже перестали приходить. Вже хвилин 20, тут гробова тишина. Всі столи заняті, крім одного з золотою скатертиною. Я догадуються для кого приготовлений цей стіл.
Двері з рипом відкрились. В зал зайшов Джон , на ньому був був бордовий смокінг. Він йшов спираючись на трость. В рукоядці була червона рідина. За ним ішов Нік ,в чорному смокінгу та в чорній масці. За нього трималася вона, в чорній сукні, чорна маска, високі підбори. Крил не було. Джон вальяжно йшов першим і дивився на всіх з висока. Нік і дівчина йшли слідом за ним. В центрі залу Нік з нею зупинився, а Джон пішов далі, до столу з золотою скатертиною. Чомусь я не здивований. Раптово світло потухто. Стало темно. Лише очі всіх перевертнів поблискували при місячному світлі.
Ми почули приємну музику. Вона лунала нізвідки, але потім я пригледівся і побачив, що в самому кутку зали, сидить оркестр. Джон любить з розмахом. По всіх стінках  зали запалились свічки. Було тьмяно, але для перевертнів це видно все. Нік і Ката почали рухатись в такт музиці. Це був звичайний вальс, але я не міг відвести від неї очі. Рухи були плавними. Нік намагався все блище і блище притулити її до себе, а вона і не проти була. Це мене дуже розізлило, що я навіть не замітив як зігнув рукою вилку,яку тримав. До мене підійшов офіціант і замінив її.
Музика затихла. Ката і Нік розвернулися лицем до гостей.
-Бал офіційно оголошено відкритим!- сказала Ката, холодним, металевим голосом. По моєму тілу пробіг табун мурашок. "Як я її хочу"- ця думка крутилася в моїй голові. Про інше я і не міг думати. Я так задумався, що аж одна частина мого тіла напряглась. Мак це помітив, і тихо засміявся. Ката і Нік рушили до свого стола. Біля Джона стояли два стільця, більше звичайно схожі на трон, але поменьші чим той на якому сидить він. Нік відсунув стілець і за нього сіла Ката. Він допоміг розправити плаття , щоб їй було зручно, а сам сів на трон поряд.
Джон взяв в руки прибори, тільки після цього жесту люди прийнялись куштувати страви, які були на столах. Я випив трошки вина. Я дивився на Кату. Вона говорила з Нікому, чомусь я не міг почути про що саме вони говорили, ніби щось блокувало. Вона нічого не їла, лише пила воно, яке їй наливав Нік. Джон говорив з своїми помічниками, про якісь інвестицій. Ката випила ще вина. Тарілки замінювали ст, офіціанти подавали інші страви. Офіційнт підійшов до Мака і запропонував йому стейк з кров'ю. Мак погодився. Я не сильно таке люблю. Я нарешті почув те, що говорить Нік.
-Зараз подадуть те, що ти любиш,- сказав Нік. Він поманив офіціанта і попросив його щоб той приніс їм стейк.
- То ти пам'ятаєш.- сказала вона всміхаючись. Мене бісило те що вона посміхнулася йому.
Їй подали м'ясо. Нік його порізав. Кров витікала з нього, при кожному торканні ножа. Вона прикусила і облизнула губу.
Ммм, як це сексуально. Вона взяла шматочок та поклала його в рот, краплинка крові залишилась в неї на губі. Я аж весь напрягся. Вона її витерла серветкою.
Я покликав офіціанта, щоб мені також принесли стейк. Вона тільки хотіла взяти другій шматочок, як раптово крісло Джона зарипіло, з таким жахливим звуком. Він встав та підняв келих вина. Вона відклала виделку.
- Хочу сказати, що дуже тішусь тим , що всі ми об'єдналися, заради перемоги над нашим ворогом.- він випив все до краплини.
Заграла музика.
Джон встав, обійшов крісло Ніка та   підійшов до Кати. Нік встав та відсунув стілець Кати, щоб вона вийшла. Джон взяв її за руку і поволок до центру зали. Нік з тривогою дивився їй в слід. Ката покірно йшла за Джоном.
- До танцю можуть приєднатися всі.- сказав Джон.
Представники чоловічої статі з кожної зграї, запрошували своїх спутниць до танцю.
Джон вже танцював з Картою, посеред зали. Грала приємна музика. Нік крутився недалеко від Кати. Джон грубо обіймав її. Він з силою зжимав її за талію. Я слухав все, що відбувалось біля неї. Я бачив його руку на її талії. В один момент я почув глухий хрускіт. Цей звук був від її ребер. Він зламав їй ребро. Джон дивився їй в очі, а вона й не відривала погляду. Нік напевно це почув, тому в туж секунду пішов в їх сторону. Я вже також встав, але Нік прийшов швидше.
- Можна я вкрадуть вашу даму?!- сказав Нік, посміхаючись.
- Ну звичайно,- сказав Джон і штовхнув Кату в руки Ніка.
Вона все обіграла так ніби вона спіткнулась. Нік зловив її, ніби все так і мало бути. Він обійняв її та приклав руку до того місця де були зламані ребра. Він притулив її до себе. Я хотів бути на його місці. Вона трошки скривилась, дуже не помітно. Всі що були поряд навіть не звернули на це увагу.
-Я тебе хочу,- сказав Нік, пошепки.
Він цієї фрази, я схаменувся, я вже йшов в їхню сторону, "цього не буде" твердив я собі. Вона здивовано на нього глянула, але посміхнулась. Він взяв її за руку, але не перестають обіймати та пішли в сторону дверей, що були навіть не помітні, вони були за оркестром. Я попрямував за ними, непомітно. Вони зайшли за двері. Ще секунда і ще раз почув хлопання дверей.
Я зайшов за перші двері. Там виявилось коридор і декілька дверей. Я почув як, щось падає і розбивається, а потім гоухій стогін Ніка. Я розвернувся і пішов. В мені були незрозумілі для мене почуття. Я відчував гнів, ненависть, мені хотілось когось вбити і я шалено хотів бути на його місці.