Кохання на замовлення

Привіт.

-Привіт, я хочу розповісти вам про мене і загалом мою історію.
-давайте послухаємо цю милу панну.
-мене звати Віолета і я вже не вживаю три місяці.
В залі анонімних алкоголіків запала на секунду тиша, а потім почулися оплески і схвальні вигуки. Віолета прийшла сюди зовсім нещодавно,  в неї почалися проблеми і вона почала пити. Пити по чорному. Іноді їй ввижалися інопланетяни чи єдинороги, як вона казала "коняки рогаті". Вона влазила в борги і не могла з них вилізти, тому, щоб хоч якось покращити своє становище прийшла сюди, щоб їй допомогли.
Вона взялася за розум і зупинилася . Змогла перебороти себе і переглянути свої ціль і бажання. Було важко. Вона зривалася, кричала, била посуд, в порожній квартирі, в якій живе вже понад три роки. Щодня вона прокидається з думкою,що хоче нормально жити, працювати, кохати, хоче бути як всі.
Коли збори закінчилися Віолета одразу прийшла додому і... тут не було чого робити. Пустували книжнові стилажі і шафи на кухні. Одиноко гудів холодильник і гойдалася хвіртка від вітру. В раковині все ще нудилася брудна тарілка, а на столі все ще лежали крихти. Правда, це її не хвилювало. Вона не бачила нічого крім пустоти. Їй бракувало когось, когось такого далекого і недосяжного. Того кого вона змоглаб покохати, але він чомусь все не приходив.
Віолета взяла до рук ганчірку і вперше за цей період почала прибирати, але і це не на довго буквально на п'ятій хвилині вона ненароком скинула старий альбом і сіла на підлогу переглянути його. Вона гортала сторінки за сторінкіми і на очі наверталися сльози. До серця підкрадався сум, сум за поганим, але кращим минулим. В руках вона тримала все своє життя і розуміла, що нічого повернути назад не можна і що це вона винна, що тепер живе саме так. Хоч її вини фактично в цьому не було. Якщо колись хтось читав «Шинель» Гоголя, це була приблизно така сама ситуація. Хоча вона була не проти робити щось нове, але зрозуміла, що з кожним разом стає все гірше. Що навіть просте фарбування волосся може обернутися не так як хочеться...