Напівутопія - напівщастя

Привідкрита занавіска затрашнього світу

Дві сторони, а то й більше, існує у всьому. Двозначність, різноплановість, мультизадачність охоплюють думки, поведінку, почуття – життя. Майбутнє – від слів «має бути». А може й не бути. Якщо майбутнє – це ніщо? Деградація і порожнеча. Знову невизначеність і різні сторони тлумачення. Що далі?

2100 рік. Не варто довго гадати, що ж за світ перед вами. Технологізовано, електронізовано, оштучнено все, все, що можна. Цінності стерті. Остання книга надрукована. Останній фільм відзнято. Остання пісня написана. Остання картина намальована. Людьми. Творчість вже не прерогатива. Людина просто спостерігач. Вбивця смислу. Машина часу теж є. Єдина розвага – подорож назад, де ще життя було від поняття «жити», а не «бути живим». І я, один із таких мандрівників. Залишаю вам записки-попередження. Можливо, ви задумаєтесь і зміните траєкторію свої думок і кроків у незвідане?

Що ж, чи щасливо мені? Зараз не існує такого поняття взагалі. Емоції якось затупились у кожного. Вони стали не потрібні. Лишній інструмент.Тепер людям або цікаво, або нудно. Бажання нового, інформаційної їжі не вистачає. Час ніби зупинився. От серйозно. Чисельно він рухається вперед, а якісно стоїть і чекає перезавантаження. Самотність – не проблема,депресія чи страх. Це спосіб життя. Людині не цікаво з людиною. Що вона може знати, чого не знає інтернет, бази даних, штучний інтелект і т.д.?

Все відразу й не розкажеш. Скільки хочеться відкрити. Хочеться виговоритись. Та лякати нема бажання.

Жити вічно – вийшло? Вийшло бути в стані життя довго. Медицина настільки розвинулася, що стала не потрібною. Так, здорові ми. Тепер кожен живе стільки, скільки забажає. Вічно? Таких випадків ще не фіксували. І чи зафіксують?

Космос? Колонізація інших планет? І це було. Та швидко втратило цікавість. Минуле значно цікавіше. Всі тепер живуть минулим і його здобутками, його моментами. Майбутнє тепер стандартизоване і нецікаве. Нема непередбачуваностей, ризиків, страху. Все контролюється і втратило свою характерність.

Що там з перенаселеністю? Ахахаха – скажу вам я. Що думаєте людей тепер десь млрд.10 і більше? Наївно, дуже. Зараз «народжують» нові товари, роботи, ну всілякі новинки НТР. Самовідтворення для людини відійшло на другий план. Зараз існує лише динаміка до зменшення і тільки. Зменшення. Самоусвідомлене. Це право кожного. Інститут сім'ї розірвався. Ніхто не старіє, живе для себе, постійно мігрує, читає новини-статистику для уявлення, як всередньому живе середньостатичний представник повністю глобалізованої Землі. Так нема країн, кордонів, формальностей. Люди вільні. Ніби повністю. Але тепер кордони персональні. Капсульність, відокремленість в пріоритеті. Люди живуть в оточення технологій і роботів. Через них, як посередників, час від часу комунікують з іншими, якщо виникне цікавість. Нечасто вона виникає. Але після подорожей у минуле ностальгічність примушує відновити зв'язок із собіподібними. Я не виняток. Тому і пишу Вам. Мої ж сучасники надто байдужі до моїх думок і т.д. Це нудно читати - написане таким же як ти. Читати про буденність мислення, людські примітивні турботи – низько. Лише хайтех та бігдейта.

Та в мене є секрет. Не дарма ж виникла така затія. Писати. І кому ж? В минуле? Та просто збираю спільноту для відновлення Людини. Бажаючих поки мало змінювати таке звичне абсолютно конфіденційне життя, проте, на щастя, як завжди, однодумці десь є. Може і ви були б не проти. А може ви не допустите такого стану?

Що ж прийшов час поговорити не тільки про банальне поточне мого безликого – вашого новітнього майбутнього – світу. Ще повернусь. І деталізую. Донт варі – бі хеппі чи бі е літл варі ін ордер ту бі хеппі.