Напівутопія - напівщастя

Оффлайн - де лінії переплітаються

Одного стандартного дня, летівши над Західною Європою (для вас таке тлумачення, сподіваюсь, зрозуміле) над якимось милим островом я задумався над бажанням термінових змін. Відчувалося потреба самознищення.

І прийшли ліки – здорові думки. Згадалися часи до Інтернету і технологічного буму. Все геніально просто. Треба покинути он-лайнові тенета. Вибрати острів і там оселитися. Пожити за рахунок лише власних зусиль. Так і сталося. Спочатку мені було надзвичайно важко. Інфоголізм почав давати свої симптоми. Відновив навики правопису. Придумував новини, якісь теорії. Полегшення прийшло. Потім відчувався дефіцит живого спілкування. Залучити сучасників до такого дійства було майже неможливо. Але старі знайомства трохи виручили. Тому наразі у нас існує невеличка спільнота, де ми лікуємось від штучності нашого світу. Всі розуміють, що існуючу систему глобальної рівності й сірості не ліквідувати. Почнеться хаос. Контроль – він існує в двох крайностях: дотошна сірість і плановість та хаотично вбивча неорганізованість. Наш острів – став золотою серединою. Ми тут почали жити. Тут класно.

Подробиць писати не буду. Все одно комусь таки з наших лист потрапить в очі. Єдине скажу,беріть стрімкий розвиток в рамки і не забувайте про те, що ви Людина, а не елемент системи. Можливо, те що має бути у вас там далі, не спотвориться у сумну безлику картину. А якщо теж втратить сенс, ініціюйте схожі спільноти і відновіть емоційний фон. Тоді можливо захочете і знайдете сили переформатувати світ без криз хаосу. Я і команда над цим працюємо. Робимо певні плани, механізми. Якщо не вдасться. Передаємо цю місію вам. Якщо лист буде відправлений.

Може мені захочеться повернутися до мого звичного байдужого життя? Не можу сказати точно. Люди починають діставати.