Кінечна Станція Дурдом! Зустрічайте😁

Частина 4 (О Йон Мі)

  Після того як Мей Лін Дзі з задишкою прибігла до нашої групи ми запитали.
- Що це ти таке робила що так задишалася?- на що вона нічого не відповіла, а тільки ігриво прохихотіла. Це було доволі дивно, але ніхто не звернув на це великої уваги.
  Потім ми здали багаж і почали направлятися до літака. До виліту було приблизно п'ять хвилин. Ми спокійно зашли в літак і сіли на свої місця. Зрозумівши що все, і можна розслабитись ми взялися за свої справи не звертаючи ні на кого увагу. На Рі і Мі Ра як завжди фоткались. Мей Лін Дзі слухала музику і була допиваючи свій улюблений горячий шоколад.
  Тільки Йон Мі сиділа і нічого не робила,  а лише стурбовано дивилася в ілюмінатор. Наче її щось хвилювало, нібито Київ не відпускав її так говорячи що вона щось не доробила.
  І ось буквально п'ять хвилин і вони вже в повітрі. Усі залипли біля ілюмінаторів, і звичайно вотографувались за цим було кумедно спостерігати. Тільки Йон Мі сидить в куточку і не подає ані-звуку. Лише через декілька хвилин вона прийшла в себе і приїдналася до них.
  Через декілька хвилин в приміщення зайшла стюардеса проводячи за собою дивного пасажира. Він виглядав майже так само як і описувала На Рі. Теж був одягнутий в все чорне, але на цей раз мав світле волосся.
  Він сів біля Йон Мі. Вона в той час спала і навіть не замітила як до неї хтось підсів. Через деякий час вона проснулась, так як впринципі не хотіла спати. Вона побачила біля себе хлобця, він спав але повністю зпітнів. Вона покликала стюардесу яка швидко принесла абтечку і провірила його температуру. В той час незнайомець був напів не притомний. Навіть не знаю чого йому стало погано, але тармометер показував 39,3. Ми подивилися на щого спітнівші руки і побачили доволі невелике покрасніння із червоними цяточками.
  Стюардеса була в паніці, але на велике здивування Йон Мі не розтірялася і взяла все в свої руки. Було таке враження що вона зараніє знала що робити і швидко дала розпорядження.
- Принесіть воду кімнатної температури, і рушник.-вона обережно розклала крісло, підвинула абтечку, і почала щось шукати. Прибігла стюардеса і принесла все що вона сказала.
- А тепер окуніть рушник в воду і промочуйте його долоні і обличе. З не дорозуміням стюардеса робила все що вона говорила. Дівчина обережно зняла маску і те що вона там побачила привело її в ступор. Це був Пак Чімін, і все його обличе було в червоних плямах.
  Дівчата і інші пасажири були просто в ступорі. Тільки Йон Мі навіть оком не повела. Діставши з аптечки якусь таблетку вона дала її хворому. Допомігши йому її прийняти вона щераз перевірила температуру, температура спала і градус напряження теж.
  Годину після цього температура повністю зпала і я сказала стюардесі що подивлюсь за ним і вона може іти. Уже давно настала темнота і усі в літаку спокійно давали хропака. Тільки спустя півчаса я заснула, вже навіть не пам'ятаю як.

POV  Пак Чімін

  Сьогодні у нас рейс назад в Сеул. І я доволі радий бо дуже скучив за запахом Сеула. Як говорять " В гостях добре а дома краще ". І ось я зайшов в садах літака і сів на своє місце разом із другими учасниками. Піднявшись із місця буквально на дві секунди, я замітив як на моє місце хорошенько вмістилась чиясь доволі виличенька жопа.
- Я вибачаюсь а чого ви сіли на моє місце?- здивовано запитав я. Цей чоловік пояснив що це його місце, показавши свій білет. Там було зазначене теж саме місце і білет виглядав точно таким же як і мій. До нашої розмови приїдналася стюардеса і пояснила що цей чоловік першим забронював місце, а з вашим бронюванням працював новачок, після чого вона вибачилась за незручності і запропонувала друге місце але в економ-класі. ЧонГук почав гігікать над моєю ситуацією, і я замахнувся рукою щоб дати підзатисьник. Але зупинився, і просто погодився і ушов.
  Зайшовши в інше приміщення перше що мені кинулося в очі це те що людей було не так і багато. Мені показали місце де вже сиділа доволі красива дівчина, що прям і нагадувала мені когось. Але я так і не зміг згадати. Сівши біля неї я іще пару хвилин дивився на неї, поки вона іще спить, а потім і сам заснув. Буквально через пару хвилин я прснувся від сильного зуду в області долонь, після чого попросив стюардесу принести мені води. Потім  мені полегшало і я знову заснув.
  А потім все як у тумані. Бачу чієсь обличчя голосний крик "Стюардес, тут пасажиру погано!". А після лише утривки. Обличчя, рука біля голови, і прохолодок. А потім тихе запитання в вухо "можна мені зняти маску?". На що з останніх сил я відповів " Да" ледве-ледве. А потім я заснув.
Проснувся я від якогось жіночого голосу це була сьоардеса. Вона запитала як я себе почуваю, і доволі дивне речення... .
- У вас дуже турботлива дівчина.- і тут я повертаюся і бачу як на моєму плечі солодко дрімає якась дівчина.
- Вчора саме вона допомагла вам видужати, та ще й цілу ніч слідкувала за вашим само почуттям.- я не знав що відповісти і просто погодився.
  Мені повідомили що моя проблема вирішена я можу вернутися на своє місце. Але я відмовився, і спокійно ліг знову спати майже в обнімку з цією дівчиною. На душі ставало так добре і полегшало, а серце аж затріпітало від мілоти яку я відчував в середині себе. Вже давно я не почував себе так спокійно, і тепло.

~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~

Ждіть продовження! Обіцяю він вам сподобається. Дякую що прочитали мені дуже приємно.😇🤗😙😄❤💋✌