В житті Кеті настав новий звичайний день. Промені сонця розбудили її раніше ніж будильник. Через декілька хвилин марних намагань підвестися з ліжка, будильник все ж розвіяв залишки сну. Збори в коледж цього дня нічим не відрізнялися від попередніх. Стандартний маршрут: ванна, гардероб, кухня і нарешті автостанція. Погода сьогодні була досить погожою, тому Кеті одягнули легеньку блузку та світлі джинси, взула свої улюблені білі кросівки, накинула на плече свій шкільний портфель і відчинила вхідні двері. Нова порція ранкового проміння вдарила в очі з такою силою, що бажання продовжувати рухатися відпало. Замкнувши двері Кеті попрямувала до зупинки, щоб як і кожного дня чекати на автобус, який стандартно запізниться на 10 хвилин.
Через 15 хвилин Кеті вже стояла біля воріт, що вели в коледж. На просторому подвір’ї тинялися десятки студентів, які досі не прокинувшись чекали коли продзвенить дзвінок, вони зайдуть на першу пару і зможуть поспати ще з добру годину.
Кеті була примірною студенткою. Вона завжди виконувала домашні завдання, ніколи не пропускала занять якщо це не було зв’язаним з серйозною хворобою. Попри таку жагу до навчання вона не була тим стандартним уявленням про ботанів. В неї не було окуляр, її волосся завжди було обережно зв’язане в хвостик і виглядало не гірше ніж в моделей на обкладинках журналів, вона була дуже спортивною і часто вигравала різні спортивні змагання. Але було в неї те, що здавалося б не пасувало до цього переліку – в неї не було друзів. Кеті була популярною серед хлопців через свої здібності та й не тільки… її форми змушували позаздрити будь-яку дівчину в її групі та й не тільки. Здавалося що за таких умов друзів має бути хоч відбавляй, але Кеті бачила їх усіх наскрізь і розуміла що усі вони переслідують свої вигоди намагаючись завести з нею дружбу.
Кеті була не місцевою. Середню школу вона закінчила в зовсім іншому місті чи вірніше сказати містечку, але, оскільки в неї були відмінні оцінки з усіх предметів, її прийняли до настільки престижного коледжу. Проживала Кеті сама в будинку який знімала в оренду. ЇЇ стипендії вистачало на оплату будинку з верхом, адже за відмінне навчання і спортивні досягнення вона отримувала кругленьку суму. Грошей які їй видавали вистачало не тільки на плату за будинок, а й на абонемент в спортзал, оновлення її гардеробу, купівлю нових книжок та звісно на харчування.
День пройшов доволі швидко. Після закінчення занять Кеті попрямувала на зупинку, щоб відправитися додому, адже цього разу їй не потрібно було у спортзал. Впевнено прямуючи через подвір’я коледжу, вона зупинилася, коли побачила що на її шляху стоїть якийсь незнайомих хлопець. Між ними пронісся вітер і темне волосся Кеті почало гармонійно звиватися повторюючи його ритм. Не подавши ніякої реакції, Кеті продовжила рухатися вперед і вже було розминулася з незнайомцем, коли він схопив її за зап’ястя. В очах Кеті не блиснуло ні краплини страху.
- Стривай, - почав розмову незнайомець і стишивши голос продовжив,- мене звуть Ден. Я з паралельного класу і хотів тобі зізнатися… Я давно за тобою спостерігаю і… Ну… Ти мені подобаєшся.
- І що? – холодно відповіла Кеті.
- Еммм… Гаразд. Це набагато важче ніж я міг собі уявити, - хлопець помітно нервував коли говорив, здавалося він вичавлював з себе кожне слово,- Я прийшов щоб запропонувати тобі…ну…зустрічатися.
- Ні. Дякую, - сказала Кеті.
- Я не хочу на тебе тиснути. Ти можеш відповісти мені завтра. Я не проти почекати.
- Чекай скільки хочеш. Моя відповідь не зміниться.
- Але чому? – в розпачі запитав хлопець, але залишився без відповіді.
Звільнивши руку, Кеті попрямувала далі в напрямку воріт. Через 20 хвилин вона вже повертала ключ від свого будинку.
На годиннику висвітилося 21:34. Домашнє завдання виконане, будинок прибраний, нова книжка прочитана і вкладена на полицю до інших. Завтра вихідний, тому сьогодні можна лягти пізніше ніж зазвичай. В таку пору доби на волю виходить інша сутність Кеті… В розетку вмикається її приставка і найближчі 2 години будуть витрачені на проходження різноманітних ігор. Навіть в такої студентки є особисте життя і бажання відпочити. В руки їй сьогодні потрапила гра з цікавим сюжетом про хлопчика, який рятує свою сестру замкнену в темниці в центрі міста, яким правив жорстокий чоловік. Через годину напруженої гри( а вона виявилася доволі складною) Кеті відчула як ї очі злипаються.
Кеті пішла в душ, передягнулася в свою піжаму і лягла на своє ліжко. Через 5 хвилин розглядань полиці з м’якими іграшками вона поринула в сон.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Ласкаво просимо в Андервуд
HorrorОкутане густим туманом та мертвою тишею, Андервуд ховає в собі таємниці, які відомі лише тим, хто здатен увійти в місто. Та чи зможе той хто туди увійде повернутися? Кеті - звичайна студентка першого курсу в звичайному американському коледжі. Настал...