А тим часом, коли на дворі дуже приємна погода, теплий вітерець гуляє навколо дерев, на яких уже красується цвіт, коли сонечко на небі з'являється все частіше й частіше, я хочу вас запитати: а ви сумуєте за Тарасом? Бо я думаю, що якби десь на Землі справді існував такий хлопець і якби він знав, що про його життя читає так багато людей – то він би за вами сумував. Давненько не чули ви про нього ніякої звістки.
З моменту похоронів Вишеньки пройшов добрий рік з гаком. Прийшло примирення, прийшла віра в майбутнє. Ніхто його не розбудив від страшного сну, який насправді виявився реальністю. Значить, вихід один – жити далі. І він жив. Ні, не те, щоб він забув про кохання всього свого життя. Ні, не проходило й дня без думки про ту дівчину, яка несла тепло у серці. Але тепер прийшла думка, що більше немає їх разом, а є Тарас, сам, і йому потрібно рухатись вперед, бо ж він тут, і він живий.
Мабуть, ви пам'ятаєте, що хлопець захопився новим хобі – грою «мафія», яка допомагала йому жити в іншому світі, без турбот, без обов'язків. А ще хлопець серйозно зайнявся своїм навчанням, розуміючи, що попереду його чекає вступ на п'ятий курс, на магістратуру, де явно не за гарні очі проходить відбір.
Вже майже три місяці по три-чотири рази на тиждень Тарас ходить на роботу. Працює за касовим прилавком в супермаркеті з продуктами.
Важко поєднувати навчання й роботу: зранку серйозні голоси викладачів, ввечері – «пі-пі-пі», кожного разу, коли пробиваєш якийсь продукт. Ввечері після роботи декілька годин потрібно присвятити домашньому завданню, а також спорту. Коли є чим зайнятись – час проходить дуже швидкої з задоволенням, а особливо коли є навколо підтримка навколишніх. З кожним днем Тарас все частіше спілкувався зі своїми одногрупниками, навіть кілька раз вибирався з ними, щоб посидіти в барі чи піти пограти в більярд. Картина почала нагадувати ту, з якої все й починалось: сильна дружна група, яка показує високі досягнення в навчанні й знає, як можна добре повеселитись. Звісно, до кінця четвертого курсу студентів стало дещо менше: дехто перевівся на заочну форму навчання, декого виключили з університету, дехто сам забрав свої документи, а дехто, на жаль, помер.
Роботою Тарас спочатку також був повністю задоволений: колектив йому попався дружній та веселий, тому не було часу на поганий настрій.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Вишенька
AventuraТарас і Вишенька закохані один в одного ще із шкільних часів. Та стається трагедія і вже на початку книги читач опиняється на похоронах головної героїні. Раптова та дивна смерть збиває з життєвої колії коханого Вишеньки, а також їхньої спільної под...
