Глобус: глобальний автобус

Форс-мажорна зупинка

Тож чергова подорож до горизонтів пізнання. Всередньому за життя глобальна людина здійснює біля тисячі подорожей уже згаданим «глобусом». Маршрути стандартизовані і практично досконально передбачені. Максимум – 5000 різних варіацій мандрівок. Кожна має конкретну тему і ціль, вимоги до віку та ще декількох аспектів. Спочатку проходиш соціально-психологічні тести, що з-поміж усіх подорожей виводять декілька, що тобі підходять «прямо тут і зараз». Загалом цікава авантюра, проте обмежує вибір. Але ніхто вже не турбується про таку дрібницю. Вибір з дозволеного – теж не погана альтернатива.

Уже глобальний студент Ванесса відправилась в одну з таких мандрівок. Навчального характеру. Маршрут по найбільших корпораціях світу, що уже не функціонують, а лише виконують музейно-ознайомлюючу функцію.

Та от дивина. Разом з дівчиною не було однолітків, а лише старші на 10 і більше років. Зазвичай таке не траплялося. Може, помилка? А, можливо, щасливо-гірка випадковість? Про це дізнаємося потім.

Все починалося банально «за протоколом». Перша зупинка – корпорація мультифункціонального характеру – «Buy everything – be everything». Було цікаво прослухати про історію: як маленька монофабрика перетворилась на міжнародного торгівельного гіганта-монстра, що поглинав і поглинав маленькі компанії в решті-решт втратив контроль над усім і вимушений був зникнути з ринку. Тож компанія, як не сумно – «Sell everything – be nothing». Все продала, аби виплатити борги і залишилась одна бездіяльна виробнича структура.

Час повертатись до «глобусу». Та тут халепа. Ванесса заблукала. Їй стало максимально нудно. Про це все вона давно вже знала. Відвідувала інформаційні курси, побувала у віртуальних екскурсіях. Її цікавив лише кабінет генерального директора, про який вона знала чимало. За якоюсь легендою, там має бути потаємна кімната, що перевертає світосприйняття чи то "оживляє"Ну вцілому там багато казок і маячні розповсюдилося про це місце. Що цікаво, хоча нікого це майже не цікавило, стандартний екскурс не передбачав ні слова, ні кроку до даного легендарного місця. Можливо, всі гадали, що це байки. А, може, нікому це не давало ніякого сенсу, розуміння. Значить – інформація лишня. Це сміттєва інформація. Треба думати не про свою цікавість, а про корисність для суспільства. А яка може бути користь від такої кімнати. Плутанина, блукання. Це точно маніпуляція бунтівників. Ніяк інакше. Про нас же піклуються вдосталь. Все прекрасно. Не варто хвилюватись.