Немає вороття із небуття
Воно настане декому на втіху
Комусь на сум, як те мале дитя
Що просто плаче з віку і до віку.
Хоча той плач і сльози не прості
За ними біль і туга материнські
Вони натруджені, здобуті, золоті
Як та нелегка доля українська.
