На світі просто все як двічі два.
Я навіть інколи дивуюсь як це легко -
Все, що навколо нас - лише слова,
Всі думають - потрібне десь далеко.
Ти не дивись, як всі біжать довкола,
Як метушаться, жити щоб красиво,
А зупинись на мить і сам побачиш коло
Яке сторіччями торують юні й сиві.
Тим колом люди йдуть шукати щастя
В повазі, в грошах, в власності і в волі
Та по дорозі лиш розпалюють багаття
В якому страсті палять їхні долі.
Людина, скільки в тебе вклав Творець
Добра, Краси, Натхнення і Любові.
А ти життя своє спочатку і в кінець
Запачкала слідами зрад і крові.
Ти зраджуєш колег, сусідів, друзів
Живеш як тля, а думаєш - Цабе.
Цим душу свою в'яжеш в мертвий вузол
І перш за все ти зраджуєш себе.
Так щастя не знайти, та навіть більше,
Ніколи не збагнути де воно.
А щастя - мир в душі твоїй і інших,
Яку дає Любов давним давно.
Любов до всього, що навколо нас
Тепло десь там в груді, із середини.
І всі це знають, але кожний раз
Шукають зовні, не в самій людині.
Є смертних сім гріхів, які ніколи
Пізнати щастя людям не дадуть.
Їх голови зумій схилити долу
Нехай вони навіки пропадуть.
Гріхи ці - Гордість, Сріблолюбство й Блуд,
Гнів, Сластолюбство, Заздрість та Зневіра.
Їх побороти це великий Труд
Вони страшніше будь-якого звіра.
Та зброя є. Вона проста й дієва.
Нам дали її мудрі вже давно.
ЇЇ вже знали і Адам і Єва
Проте не скористались все одно.
Бо знати це не все, потрібно день та ніч
Краплинка до краплинки додавати
Узявши зброю ту і ставши віч-на-віч
З седмицею гріхів постійно воювати.
Смиренність, Нелюбостяжіння та Цнотливість,
Утримання і Лагідність із Упованням,
Та Доброзичливість ось що дає можливість
Відправити сім ворогів в заклання.
Людина будь такою як в душі
Ти хочеш щоб робили всі з тобою
Не зупиняйся вивчивши вірші
Щоранку зброю в руки і до бою.
Життя не буде тихим та спокійним
Таке воно лише у тих хто вмер.
Будь мужнім, чесним, сильним та надійним
І щастя знайдеться вже зараз і тепер.
