Осінь раз на рік. Як цього мало
Для веселої яскравої пори.
Жовту фарбу щедро розкидала.
Землю вкривши знизу й догори.
Тую фарбу Осінь в сонця взяла
Проміні якого гріють всіх.
Врожаєм людей нагодувала
І лунає навкруги веселий сміх.
На ланах стоять хліби високі
На баштанах - чудо кавуни.
Виноградні й яблуневі соки.
Море їстівної дивини.
Ну а те, що холод підступає
Відлітають в вирії птахи
Це тому, що Осінь про нас дбає
Ось замислись зрозумієш ти.
Не відчути радості без смутку
Без розлучень зустрічей нема.
Осінь вчить нас, що Надії дудку
Не зав'южить, не приспить Зима.
І ні дощ, ні холод, ані мряка
Настрою нам всім не зіпсують
За дарунки Осіні - подяка
За Надію Осіні - салют.
