На кухні було чутно гучне бурчання і звук води, що текла з крана.
Мерилія тихенько підійшла до вхідних дверей і відкривши їх, так само непомітно вийшла. Пішовши за будинок, дівчина побачила невеликий сад і маленький будиночок. Вийшовши з цього садочка, вона помітила багато різнокольорових стрічок: червоні, зелені, білі і голубі. Чомусь її потягнуло в сторону голубого сліду стрічок. Ішла Мерилія довго, можливо, хвилин 20. За цей час вона прислухалась до кожного шороху, співу кожної пташки. Іноді повз пробігали неймовірно пухнасті зайчики і благородні олені. Тому дорога здавалася не такою і довгою. Та через деякий час почувся звук води. Це було дуже велике і красиве озеро.Воно було неймовірне. Дівчина сіла зручніше дістала скечбук і олівці та по необережності один олівець упав прямісінько до води.
М:-От розтяпа, навіть, олівець втримати не можу.
Вона встала, відклала рюкзак і пішла до води. Раптом з води показалися вушка, а потім і голова якоїсь істоти. Через деякий час вона і зовсім вилізла.-Вітаю тебе, людино.
М:-Т-ти хто?
-Я хранителька Озера Пам'яті - Луна. А ти хто, людино?
М:-Мене звуть Мерилія. Що таке Озеро Пам'яті?
Лу:-Це чарівне місце, яке може показати всі твої спогади, навіть показати те, що було втрачено.
М:-Ти маєш на увазі, що я можу повернути свою втрачену пам'ять.
Лу:-Твоя пам'ять не втрачена, а прихована. Та Озеро Пам'яті допоможе тобі її відкрити. Ти згодна?
М:-Якщо це допоможе мені знайти своїх батьків, то я згодна.
Лу:-Мені подобається твоя мотивація. Гараздавай почнемо.
Луна підняла руку над водою і промовила якісь слова. Вода піднялася і прийняла форму кубка з кришталевою водою всередині.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Дочка Дракона
FantastikМерилія Кутсберг -17-річна дівчина- герой. Щодня вона спускається в підземелля і бореться з монстрами, таких як вона називають «діти богів». Колись давно боги спустились на землю, щоб наділити людей силою - боротися з монстрами. Її сім'я бог тварин...