Знов так складно,
Знов холодає на душі,
Знов дощ іде,і заливає очі,
Знов темні, і не доспані ті ночі
Що знов до тебе я так сильно хочу,
Знов сни про тебе що не дають мені тей спокій,
За долі виклики,й мої неспішні
кроки,
Віддав здоров'я я своє як плату,
Напряму сказав що не можу я без тебе спати,
Відповідь твоя була як грім,
Чітка,спонтанна,ясна:
Я не твоя,й не буду я вже твоєй, пробач мене, другого вже я власність,
І кожне слово,кожна літера у мові,
Вона як спів,і знешкоджає гострі
болі,
Але не ці,не ці слова, печальні
Вони для мене як останні,
В хустку похоронну вони неначе
вбранні,
І вже не раз сльозами я своїми вмився,
За що цей біль?
За те що серцем я з тобою поділився!
Відірвали від мене любові
шматок
З кожним поглядом твоїм
Іде по тілу ток
Розряд,що дихання мені дає часте,
Цей сильний біль,непереборний в серці,
Куди мені тепер його відкласти?
Хочу бити в стіну руками
Хочу печальсвою затоптат ногами,
Але печаль мене давить
ще сильніше,
І не можу я терпіти вже ці болі більше,
Тому прощаюсь я з тобою
І моє серце переповнене
Любов'ю
Від неї і помре,але я хочу щоб ти знала щоб вічно і завжди пам'ятала
В спекоту літню
Й в мороз зимній ти тільки знай
що я люблю тебе так сильно...
ВИ ЧИТАЄТЕ
Притулок Душі
Poetryя не стараюсь писати гарно,з римами,я просто викладаю свої почуття.Мені 15, і таланту у мене не має,але я намагаюся..я не пропагандую самогубство,та дії які шкодять своєму здоров'ю,не рекомендую до прочитання людям,які мають схожі проблеми описані у...
