Притулок Душі

dead

Мене знов поглинають сум й темнота,
В моїх синіх ночах як сонце вона,
Вона наче світить, і путь  глухота,
Кінець путі цього,не зможу так я,
Я сильно кричу і цей крик- тишина,
Цей шум чують всі,но лиш не вона,
Вона плач душі заглушить  частково,
Мене в темноті залишаючи знову,
Я вже тут в безодні як в себе у дома,
Я там розкажу про все це жартома,
От тільки смішного я в цьому не бачу,
Ніхто не сміється,а я тільку плачу.
Заплачу я сильно,об стіну лупцюю,
От тільки мене жаль,вона не почує...
Цей крик-завірюха,
Всі ховають свої вуха,
Їм набридло це чути,
Вони хочуть заснути,
І бути далеко,
І не бачити цю,
Темну планету.
А я закричу,
І що кажуть не знаю,
Я не здаюсь,
І я не тікаю,
Хай мене ненавидять,
Б'ють із за спини,
Вони лиш пилинка,
В моїй то картині,
Я не рахую години,
В цих темних днях,
Не втомлюсь говорити,
При своїх почуттях,
Не знаю я болі,
І мені чужий страх,
Коли я з тобою,
В твоїх обіймах.😐💘
***
Коли себе бачу в твоїх очах ясних,
Я знаю,цієй миті любов не погасне,
Почуття те прекрасне,
Коли розумієш,
Без тебе,коханої жить не зумієш.
Але дні ідуть,і тижні проходять,
Твої почуття з першим снігом відходять.
Навіщо брехала,ти лиш прикидалась,
На мої ти признання не щиро всміхалась!
І тоді моя доля,вона потемніла,
В мені не знайшла,а в ньом що зуміла?
А його ти любила,зі мною лиш грала,
А я впевнений був,так сильно,
Мені серце розбила,навіщо,не знаю
Я знов в темноті самотньо страждаю.
Я тебе как кохаю,
Хочу бути я близь,
А ти душу ріжеш,
Стоп,
Схаменись!
Згадай як добре разом  було нам колись!
Я не стану кричати,
Не полізу я схватку,
Навіщо мені ці кроваві відзнаки,
Хай скажуть про мене,
Він любив да як чисто,
Тоді моя совість-
Криштальне намисто ,
Моє серце притулку
Вже собі не знайде,
Обіцяю тобі,
І крові капля,
Його не впаде.
Я залишу вас,
Не буду заважати
( До чорту рими)
Хоч кохаю тебе до нестями
І усію сльозьми-пелюстками,
І знайду до печасі хист,
Не підкрадусь як хитра змія,
Бо я твій захист,
І притулок твій я,
І для тебе завжди я відкритий,
A Поки відійду,
Печаллю я вкритий!